Слід сказати, що головний герой цього оповідання вийшов у письменника таким собі типовим образом лінькуватого заможного селянина, якого не цікаве нічого, крім особистого благополуччя. Павлусь – основний персонаж твору, ріс залюбленим и зніженим. Його навіть не випускали з хати, бо боялися, що восени та взимку він перегріється, а весною і влітку сонце напече йому голову. Виріс він лінькуватим парубком, який нічого не хотів робити, лише їв та спав. Усі односельці вважали Павлуся щасливим, але, на мій погляд, це не щастя було, а звичайна вдача. І якщо з Павлусевими помічниками щось би трапилося і він втратив усе своє багатство, він вряд би вижив, бо жодного дня не працював і навіть не знав, яким трудом досягається гарний добробут.
Зараз у наш час дуже мало скромних та вихованих людей, але все ж таки залишилися такі люди. На мою думку потрібно бути скромним, тому що не скромна людина, просто невихована. У кожного є своє недоліки, але все ж скромним потрібно бути. Скромність закладається з самого дитинства. Тому я можу зробити висновок, що потрібно бути скромною людиною, можна сказат, що бути скромним- це обов`язок кожної люди, а хто не скромний хай зробить висновки та задумається.на мою думку, бути скромним завжди сучасно! я можу пояснити це тим, що скромна людина завжди буде вирізнятися із суспільства( і не в гірший бік) . Таку людину завжди поважатимуть, будуть їй довіряти.
Словаччина – подвоєння -чч- відбувається в іменниках (загальних і власних назвах), утворених від прикметників на -цьк(ий): словацький ⇒ Словаччина
Галичина – виняток