Цьогоріч я вперше побувала у Карпатах. Була зачарована карпатським краєвидом і його неповторними пейзажами. Гори Карпати - велика гірська система. Розташована на території восьми держав. Переважаючі висоти в Карпатах 800-1200 метрів. Говерла є найвищою вершиною Українських Карпат. Гори мають стрімкі і скелясті вершини. У Карпатах багато бурхливих річок. Вони неглибокі, нерідко з порогами. Надзвичайно багатим є рослинний і тваринний світ Карпат. Тут можна побачити славнозвісний едельвейс чи зустріти косуль, оленів, зайців та лисиць. Гордістю гір є гуцульські полонини, оспівані в піснях і легендах. Пастухи-чабани випасають тут отари овець. Карпатська місцевість багата на корисні копалини і джерела мінеральних вод. Є навіть соляні озера над родовищами кам'яної солі, які мають лікувальні властивості. У санаторіях і на відпочинкових базах Карпат завжди людно. Є багато бажаючих пройтися туристичними стежками до озера Синєвир. Серцем Карпат є місто Яремче. Ось якими є ці чудові гори! Помилуватися Карпатами їдуть люди звідусіль.
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
