розквітнув край асфальту тендітний дзвіночок .яскраво-синій ,високий ,свіжий як краплина роси . пелюстки тонюсінькі і коштовні як парцеляна. кожному зрозуміло що не довгий вік цього чуда ,несподівано дзвіночок розцвіте і швидко пререцвіте .така квітка як чудесне марево .як би відквітувала було б насіння .виросло б у двоє більше дзвіночків наступного літа землю б прикрасило ,душу звеселило .та уже йдучи надвечір вулицею всі побачили що квіточки нема . не втрималась чиясь безжальна рука і грубо , похапцем зірвала квітку разом з корінцем. брати - чуже не можна . це знають усі . про це і у законах сказано і у народних прислів ях відбито . про це тлумачать батьки і вчмтелі. і не зайде з нас комусь в голову взяти чужі речі , а брати що належить усім можна .хіба не відомо що рослини тисячами способами людям жити вони є зеленими легенями ,сировина для промисловості і земна краса .і лише людина може з вдячністю прийняти цей подарунок життя,або це все підступно знищити .
ответ:
тропинка родном небо единственности в мире родины. у каждого они свои,неповторимые,но одинаково дорогие. для кого - то- это улица,где прошло детство, для кого - то- большой двор,где по вечерам звучала гитара и мелодичный голос пел о первой любви; для кого - то- это обычная сельская хата с кустом калины под окном,с бархатцами,которые посеяла мама,с рушниками в углу - в углу над образами. родная земля - это наша малая родина,где мы впервые услышали мамину колыбельную,познали первые радости и первые слезы,первые победы и поражения. родной является для нас земля,где мы родились. эту землю не выбирают,как не выбирают своих родителей. это сокровища,подаренные богом. я не понимаю людей,которые бросают свою родину. наша земля -украина. любить ее - это значит каждым своим поступком,каждым помыслом верно служить ей. мало говорить,что ты патриот, патриотом надо быть.