Правда, правда, добродію мій любий! — каже старий ключник да й почав іспускатися униз, усе-таки розмовляючи сам із собою.— Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться. Ох, не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама!
Веди ж нас, Василю, до пана,— каже полковник Шрам
Еге, добродію,— каже Василь Невольник,— благую часть ізбрав собі пан Черевань — нехай його господь на світі подержить! Мало куди й виходить із пасіки.
Діти мої! Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас господь ізнов огнем да мечем.
Бувай же,— каже,— здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє.
Яким же, бгате, оце случаєм? — питає зараз Черевань.
Зараз я живу в простій квартирі багатоповерхового будинку, але мрію про заміське житло. Мій ідеальний дім знаходиться за містом, є просторим і світлим. У дворі багато квітів і чагарників, а недалеко знаходиться березовий гай і озеро. Мені хотілося б мати альтанку і великі гойдалки поруч з будинком, сад з смачними яблуками і вишнею.
У будинку мрії разом зі мною обов’язково живе моя сім’я, а в гості приходять друзі. З нами обов’язково живе кіт, який має власний маленький будиночок.
Обстановка затишна, і кожному члену сім’ї є чим зайнятися – наприклад, читанням книг у великій бібліотеці, грою в шахи. У просторій вітальні з каміном все могли б збиратися ввечері і вечеряти, обговорюючи свої справи.
У моїй ідеальної кімнаті стоїть ліжко, шафа, телевізор і комп’ютер. З великих вікон в кімнату потрапляє багато світла, а на підвіконнях стоять горщики з квітами. Стеля кімнати оброблений покриттям із зображенням неба. На стінах висить багато фотографій близьких мені людей, а також годинник.
Дім моєї мрії – це те місце, в яке мені б хотілося повертатися після навчання. Там мене обов’язково чекають і люблять.