В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі — хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день — п'ятницю.
Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.
Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.
Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.
Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.
Объяснение:
Борщ – це дуже смачна національна страва українців. Я дуже люблю борщ, тому завжди допомагаю матусі під час його приготування. Спочатку ми варимо бульйон. Згодом я тру моркву та буряк на терці. Матуся ріже цибулю та перчик. Додаємо олійку на пательню та кидаємо туди моркву, цибулю та перчик. Згодом обсмажуємо буряк. До засмажки додаємо томат. І по нашій квартирі починають літати приємні аромати. Засмажка пахне дуже смачно.
Коли бульйон приготувався, ми кидаємо до нього картопельку, вливаємо засмажку. Матуся ріже капусту, бо для мене ця справа є ще важкою. Я у цей час нарізаю зелень. У самому кінці ми додаємо капусту та зелень і накриваємо борщ кришкою. Татусь з братом завжди відчувають, коли борщ вже готовий і опиняються на кухні. Разом ми їмо цю страву та насолоджуємося її смаком.
Объяснение: