Пам"ятаєте Елізу Дулітл із славнозвісної п"єси Бернарда Шоу "Пігмаліон"? Ця проста англійська дівчина з передмістя Лондона, що продавала на вулиці фіалки, була майже зовсім неосвіченою, але навіть вона розуміла, що розпізнати людину дуже легко, почувши, як саме вона говорить. Скориставшись першою ж нагодою, вона твердо вирішила будь-що, попри всі труднощі, поліпшити свою мову. Вона мріяла стати справжньою леді і відкрити власну квіткову крамницю.
- Щоб стати поважаною людиною у суспільстві, треба володіти мовним мистецтвом, - скажемо ми, розвиваючи цю думку Елізи Дулітл, а також відомого мексиканського поета Октавіо Паса та багатьох небайдужих людей, які вболівають за долю своєї рідної мови.
А чи завжди впливає ступінь освіти носія мови на якість його мовлення? Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що стає соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Але ж переважна більшість із них має вищу освіту, а багато хто й не одну! Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, якою вони насправді не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою". Це сказав великий поет персидський Сааді, і з цим я згодна.
Людина, яка залишила цю цитату, сама була майстром слова, і, як на мене, інакше вважати і не могла. Хтось із подібних нам скаже: «Ми те, що ми їмо», хтось - «Скажи мені хто твій друг (читай оточення), і я скажу хто ти». Ніцше колись сказав: «Людина – це канат…», а Л.Толстой порівняв людину з дробом. Є також думка, що людина – це сам Бог. З ким і чим за багатовікову історію людства тільки не порівнювали людину! І з кожним із цих порівнянь, по суті, можна погодитися. Поет і публіцист Октавіо Пас порівняв нас зі словом. Що тут скажеш… Словами ми виражаємо наші мрії, бажання, погляди на життя, те чим ми керуємося під час прийняття рішень і те, до чого прагнемо. Найчастіше словами ми виказуємо свою любов або неприязнь до інших, передаємо всю палітру наших емоцій, у словах вміщуємо всі конкретні й абстрактні поняття з нашого буття. Словом можна вбити і відродити до життя. В Євангелії сказано: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово…». То може це просто математика: якщо Бог – це слово, а людина – Бог, то чому б людині не бути словом?
Объяснение:
Пам"ятаєте Елізу Дулітл із славнозвісної п"єси Бернарда Шоу "Пігмаліон"? Ця проста англійська дівчина з передмістя Лондона, що продавала на вулиці фіалки, була майже зовсім неосвіченою, але навіть вона розуміла, що розпізнати людину дуже легко, почувши, як саме вона говорить. Скориставшись першою ж нагодою, вона твердо вирішила будь-що, попри всі труднощі, поліпшити свою мову. Вона мріяла стати справжньою леді і відкрити власну квіткову крамницю.
- Щоб стати поважаною людиною у суспільстві, треба володіти мовним мистецтвом, - скажемо ми, розвиваючи цю думку Елізи Дулітл, а також відомого мексиканського поета Октавіо Паса та багатьох небайдужих людей, які вболівають за долю своєї рідної мови.
А чи завжди впливає ступінь освіти носія мови на якість його мовлення? Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що стає соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Але ж переважна більшість із них має вищу освіту, а багато хто й не одну! Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, якою вони насправді не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою". Це сказав великий поет персидський Сааді, і з цим я згодна.