Для чого людині дається життя? Як відшукати свій шлях у житті? На ці питання можна дати мільйон відповідей. Тобто в кожному віці та в кожній окремо взятій життєвій ситуації чи історії відповідь буде дана абсолютно різна. Життя — це дар, це можливість тут і зараз, можливість бачити, чути, робити, народжувати та мріяти.
Життя не купиш, ні за які пряники. Час назад не повернеш. Життя швидкоплинне й стрімко рухається вперед, тобто до кінця. І про це потрібно замислюватися ще в молоді роки. Ще в юності треба знайти себе, своє покликання, тобто обрати свій подальший життєвий шлях. І шкода, що деякі починають розуміти це лише на півдорозі, коли скоєно чимало помилок…
Багато хто з нас хоча б одного разу замислювався про сенс життя. Це не дивно, адже з кожним роком людина стає старшою, досвідченішою та мудрішою. З’являються серйозні питання щодо того, навіщо й для чого ми взагалі живемо. Цінності змінюються, друзі йдуть, діти виростають. Людина в результаті залишається наодинці з собою. Саме в такі моменти й починають лізти в голову різні, часом навіть дивні думки. Наприклад, чи вірно був обраний життєвий шлях, чи до вподоби та професія, яку здобуто, чи тій людині належить серце…
На мою думку, щоб відшукати свій шлях у житті, треба прислухатися до власної інтуїції. Але тільки цього недостатньо. А ще треба покладатися на здоровий глузд, тобто оцінювати свої вчинки з позицій розуму.
Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.
Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.
За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.
Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.