Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
1.Підмет він; шука, блука, обходить це присудок; вдень, даремне, марою - обставина, зали й кімнати - додаток.
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, ускладнене, однорідними додатками.
2.Олександр Шалімов (підмет) не мав (присудок) коштів (додаток), щоб доїхати (присудок) в інше місто (обставина), тому вуз (підмет), у якому від самого початку (обставина) хотів вчитися (присудок хотів вчитися) хлопець (підмет), не побачив (присудок) його (додаток) в своїх(означення) лавах (обставина)
Объяснение: