1.Діеслово — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?» Наприклад:написати або прочитати(початкова форма або ж інфінитив)
Розказати про свій початок дня без діеслів не можливо адже речення буде не повне(не закінчене)и не матиме думки або закінчиноі діі.
2.Дієслова доконаного виду означають дію завершену і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?Наприклад:написав або ж напишу(дія яка буде точно виконана)
Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?Наприклад:пишу або читаю(ще не завершина дія)
3.Перехідні (транзитивні) дієслова — дієслова, що виражають дію, спрямовану на якийсь предмет, виражений у реченні прямим додатком, іменною частиною мови у знахідному відмінку .Наприклад, читаю книжку.
4.Тому що дієслова різних дієвідмін по-різному відмінюються. Наприклад, у третій особі однини 1 дієв. закінч. -е. 2 дієв. -ить, третя ос. мн. 1 дієв. - закінч. -уть, -ють. 2-га - -ать, -ять.
Вибач інші не знаю
Объяснение:
Объяснение:
Я дуже люблю їздити зимою до своєї бабусі в село. Тоді воно виглядає по-особливому мальовничо й атмосферно. Засніжені стежки й дерева, припорошені снігом вулички... От іду я по селу й дух перехоплює, - яка краса довкола!
Прогулюючись взимку, я люблю гати, як люди довкола посміхаються, діти граються у сніжки, катаються на санках. Дивлячись за цим усім, мені й самій/самому підіймається настрій.
Взимку кожне подвір'я виглядає святково. Люди прикрашають свої оселі: на вікна вішають сніжинки, припорошують їх штучним снігом, ззовні й всередині будинку видніються гирлянди.
Ще кращим наше село стає в самий день свят. Тоді люди співають колядки, щедрівки, відвідують один одного.
Яке ж чудове наше село взимку! Раджу кожному туди завітати.
Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.