За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.
Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
-Ти не передумав йти до музею українського стародавнього мистецтва? -Ні, а в тебе є квитки? -Звичайно. Ходімо? -Ходімо
-Тільки подивись на цю картину. Яка вона незвичайна -А що на ній зображено? -Мати про щось благає сина. Він її не слухає. Але по матері видно, що син її єдиний неоціненний скарб. -Дійсно захоплює -Дивись, а тут незнищенні реліквії 19 століття. Знаряддя праці кріпаків -Досить незвичайно -А знаєш хто зображений на цій картині? -Богдан Хмельницький. Він воював за визволення України. Його незліченні варіанти атак та стратегій знали лише вояки. Він дуже мудра людина -Ми дійшли до кінця -Мені дуже сподобалось. Дякую тобі за чудову екскурсію
Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.