Кожна людина по-своєму унікальна та прекрасна. І потрібно любити себе такими, якими створила нас природа. Проте у кожного є негативні риси характеру. Деякі люди помічають такі риси в собі й тому хочуть зміниться на краще.
Я хотів би стати більш цілеспрямованим та працьовитим. Інколи, коли я приходжу додому, мені дуже хочеться подивитися телевізор. Тому я недостатньо часу проводжу за навчанням через бажання насолоджуватись та лінь. Я це усвідомлюю і намагаюсь змінити.
Інколи в характері мені не вистачає впевненості, заважає сором’язливість. Я обов’язково намагатимусь працювати над собою. І прийде день, коли я позбавлюсь сором’язливості та ліні. Тоді я буду наполегливою й товариською людиною.
Объяснение:
Сибір (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → далекий Сибір; запис (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → електронний запис; мозоль (ч.р., ІІ в., м'яка гр.) → болючий мозоль; рукопис (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → старовинний рукопис; біль (ч.р., ІІ в., м'яка гр.) → головний біль; ступінь (ч.р., ІІ в., м'яка гр.) → науковий ступінь; живопис (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → портретний живопис; ярмарок (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → Сорочинський ярмарок; продаж (ч.р., ІІ в., міш. гр.) → активний продаж; насип (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → піщаний насип; накип (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → жовтий накип; степ (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → широкий степ; рояль (ч.р., ІІ в., м'яка гр.) → білий рояль; підпис (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → особистий підпис; кір (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → небезпечний кір; полин (ч.р., ІІ в., тв.гр.) → гіркий полин; путь (ж.р., ІІІ в.) → коротка путь; тополя (ж.р., І в., м'яка гр.) → висока тополя; вугілля (с.р., ІІ в, м'яка гр.) → чорне вугілля
Інші ознаки поданих іменників: власна назва – Сибір, інші іменники – загальні назви; всі подані іменники належать до неістот; число – однина; відмінок – Н.в. або З.в. (дивитися у контексті)
-Мамо, що це?-запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку.
-Це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама.
-Так але вона..не така як всі інші...вона
-..ніби з казки?-доповнила мама.
-Так. Де ти її взяла?-спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила?
- Ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. Це петреківський розпис.
-Але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну?
-Потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде.
-А ти так вмієш?
-Так, вона й мене змалечку цього навчила.
-А звідки появивсяцей розпис?
Хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно.
-Я розкажу тобі історію.Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату.
-А чому ж зара такого не роблять?
-Роблять, але тільки справжні майстри й продаються такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.Ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок.
-Так дійсно він красивий, але не настільки.Все таки те, що зроблено з душою, не замінить машина...