Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.
Igro У мене є бабуся. Її звуть Ніна Павлівна. Коли я була ще зовсім маленькою, вона часто залишалася зі мною. $&$&$. Бабуся ніколи не сидить на місці. То вона щось в'яже, то готує їсти, щось пере або складає іграшки, якими я вже не граюся, при цьому її руки все роблять так швидко і так вправно, що здається, їй це зовсім не важко. $&$&$&. Бабусечка дуже любить заплітати мені коси, робити різні зачіски, і її теплі м'які руки дбайливо гладять мене по волоссю. $&$&$&. Мені спокійно і затишно, тому що поруч - моя улюблена бабуся. Я думаю, що в неї золоті руки, бо вона вміє все