Відповідь: розділові знаки виділені чорним.
1. Робітник за станком і поет на папері — всі ми творим щасливий наш світ. (В. Сосюра )
2. Біля возів, під возами й подалі — скрізь було видно запорожців, що
порозлягалися на траві. (О. Довженко.)
3. Усе навколо : дерева , птахи , люди — сповнене весняної , пружної , нестримної сили. (В. Собко.)
4. А Соловей аж горло надриває і на всі заставки співає : щебече , і свистить , і тьохкає , і торохтить. (Л. Глібов.)
5. І на тім рушникові оживе все знайоме до болю : і дитинство , й розлука , й твоя материнська любов. (А. Малишко.)
6. Тихо. І земля , і вода , і повітря — все поснуло. (М. Коцюбинський.)
7. Тягнуться до сонця і квітки , і трави , віти кучеряві , гори голубі.
(В. Сосюра.)
8. I традиційні верби , і калина — все батьківське , але снівське — теж!
(Б. Олійник.)
9. Вся громадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи : і птахів , і звірів , і садів , і лісів. (Остап Вишня.)
Відповідь:
1. Сміле слово — то наші гармати. (П.Грабовський.)
2. Ідеал наш — гармонійно розвинена, високоосвічена, культурна, щаслива людина. (І. Цюпа)
3. Історія — це святая святих народу. (0 Довженко.)
4. Хтось давно ще сказав, що спів — то мова душі, то голос серця. (Панас Мирний.)
5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна. (в цьому реченні НЕ ставимо розділових знаків, в тому числі і тире теж)
6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. ( в цьому реченні НЕ ставимо тире)
7. Кожному мила своя сторона. ( в цьому реченні НЕ ставимо розділових знаків)
8. Найбільше добро в кожного народу — це його мова. (Панас Мирний)
1:г
2:в
3:а
4:в
5:в
6:г (не знаю точно.)
2 рівень1: 1 б 2 в
2: 1 а 2 в
3: не знаю как это делать,но попробую.написавши(док.), прочитавши (док.), читаючи (недок.),пишучи(недок.)
4:плив корабель,роздираючи хвилі
5: 1все правильно 2 не потрібно кому, мені здається
6 степ(підмет),струснувши з себе росу(обставина),горить(присудок) рівним (означення) жовтогарячим (означення) кольором (додаток). (думаю ти знаєш,як його підкреслювати)
3 рівень1 ми поринули в золотаво-блакитні простори неба,угвинчуючись у прозорі повітряні хвилі,ловлячи вранішній вітерець, убираючи живодайне сонячне світло
2 під нами пропливало,поступово зменшуючись у розмірах,відкриваючи все нові кам'яні далечі,велике місто
3 виблискували мільйонноокі,неначе дивовижні космічні світляки будинки-гіганти,будинки-новосели