Є на Поділлі містина згідно якої не знайдеш у цілій країні. Тут уже багато століть стоїть на кам'яному пів острові древнє місто Кам'янець Подільський. Кам'янцю випала довга та бурхлива історія. Цей важливий, оборонний вузол, входив до складу кількох держав: Монголо татарської орди, великого князівства литовського, Польської борони, Туреччини, Росії та радянського союзу СРСР. Попри це місто Коду(не знаю чи правильно) завжди залишалося Українським. Звичайно ж найбільшим кладливим(♀️) Кам'янця була Українська та Польська культура, адже місто виросло на межі заселення двох народів . За Польщею Кам'янець був місцем ув'язнення багатьох українських патріотів. Зокрема у фортеці приймали незламні густини(♀️) Кармалюка. З цим епізодом в історії міста пов'язана цікава місцева легенда, кажуть коли Кармалюка везли до фортеці, його побачила молоденька Польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його. І от, піднявшись одного дня на сорока метровий мінарет, панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де як вона знала вам знаходитися князь. До стріли крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту кульку, довгу та міцну Турецьку шайбу. Кажуть що Кармалюкові вдалося втекти з фортеці, саме завдяки цьому подарунку. Бачить Кам'янець і гострі козацькі шаблюки Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Петра Дорошенка. Кілька днів, пробув у Кам'янці в 1846 році Тарас Шевченко мандруючи Україною за завданнями археографічної комісії. Майже 8 місяців у часи безвольних змагань невеликий Кам'янець був тимчасовою столицею Української республіки.Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Туристичний потенціал міста на Камені, багатить. Його складає розкішна навколишня природа, надзвичайно мальовничий каньйон річки Смотич, три кілометрова сталактитова печера Атлантида поблизу Кам'янця, архітектурі ансамблі, і звичайно сама стара фортеця. Що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою Кам'янця, то аналогу їй Україні немає. Туристична цінність цієї пам'ятки останнім часом стрімком зростає, разом із поширенням серед європейської молоді ретро моди, на середньовічної лицарської культури
Выехали и з Киева не очень рано, около 10.00 и по окружной вокруг Броваров к первой точке нашего маршрута - Козельцу.
Сразу хочу отметить, что дороги в тех краях на удивление хорошие. Трасса Киев -Чернигов вообще роскошна, после поворота на Глухов четыре полосы превращаются в две, но тоже всё очень пристойно. Ну и мелкие дороги Коропского района вполне годные. Очень радует такое положение дел: будут дороги - будут и туристы ездить. Единственная дорога, что там сейчас не в очень хорошем состоянии, по которой возвращались домой - это участок что возле полегона Десна, старая дорога Чернигов-Киев. Вот ее изрядно подпортили за последние несколько месяцев.
КОЗЕЛЕЦ
Поселк на берегу реки Остёр. В XVII - XVIII веках - административный центр Кзелецкй сотни Киевскго полка, место дислокации полковой казацкй старшины. В поселке сохранилось нескольк интересных памятников той эпохи: Николаевская церковь (1784), Вознесенская церковь (1866-74), дом канцелярии Киевского полка (1756-60),Усадьба «Покорщина» (1750-е и 1760-е) — одна из старейших дворянских усадеб Левобережья. Ну и конечно самая главная жемчужина, памятник архитектуры национального значения - собор Рождества Богородицы (1752-1763гг). В этт раз удалось даже внутрь попасть и посмотреть на красивейший деревянный иконостас, в работе над которым, как полагают, принимал участие Растрелли.