Її очі бувають різними: здивованими, радісними, сяйливими, частіше сірими, іноді - зеленавими чи блакитнуватими.(двоскладне) Коли приношу гарну оцінку, добре виконую якусь справу чи обираю правильне рішення (означено-особове), в тих очах спалахує задоволення (двоскладне). Тоді здається (безособове), що гордість за мене ось-ось вихлюпне назовні (двоскладне). Коли ж мій день не вдався (двоскладне), довелося пережити біль чи розчарування (безособове), за віями хлюпоче співчуття (двоскладне). Тоді мамі хочеться поглядом підтримати мене і перебрати на себе мої невдачі (безособове). Минатимуть роки (двоскладне), ми змінюватимемося (двоскладне). Але точно знаю (означено-особове): у маминих очах ніколи не зможуть прочитати одного - байдужості (неозначено-особове).
Объяснение:
жирним виділені присудки, їх підкреслювати двома лініями
Літера б буде правильною тому , що До другої особи однини належить займенники ти (однина) та ви (множина). Ці займенники вказують на особу чи осіб, до яких звертаються. Ці займенники відмінюються за відмінками:
Н.в. ти ви Р.в. тебе вас Д.в. тобі вам З.в. тебе вас О.в. тобою вами М.в. на тобі на вас
- Здравствуйте, коллега! - И вам желаю здравия! Хороший день сегодня, не так ли? - Соглашусь с Вами. Погода на высоте! Греет солнце, да и туч сегодня не много, солнечно. Люблю такие дни. - Я тоже. В такие дни хочется радоваться жизни, думать о хорошем. - Кстати, Вы не заметили что с солнечной погодой поднимается настроение? - Соглашусь, коллега. Настроение то, что надо. Ведь солнце как и луна влияет на человека. - Это верно! А температура сегодня какая? Не скажете? - 26°С вроде бы, благоприятная, я бы сказал. - Хорошая, приятная, и не холодно, и не жарко. - Пожелаю в такой день Вам удачной работы, напарник. - Взаимностью отвечу. До встречи! - До встречи!
Її очі бувають різними: здивованими, радісними, сяйливими, частіше сірими, іноді - зеленавими чи блакитнуватими.(двоскладне) Коли приношу гарну оцінку, добре виконую якусь справу чи обираю правильне рішення (означено-особове), в тих очах спалахує задоволення (двоскладне). Тоді здається (безособове), що гордість за мене ось-ось вихлюпне назовні (двоскладне). Коли ж мій день не вдався (двоскладне), довелося пережити біль чи розчарування (безособове), за віями хлюпоче співчуття (двоскладне). Тоді мамі хочеться поглядом підтримати мене і перебрати на себе мої невдачі (безособове). Минатимуть роки (двоскладне), ми змінюватимемося (двоскладне). Але точно знаю (означено-особове): у маминих очах ніколи не зможуть прочитати одного - байдужості (неозначено-особове).
Объяснение:
жирним виділені присудки, їх підкреслювати двома лініями