Що таке краса? Однозначної відповіді на це питання немає, адже у всіх різні поняття про прекрасне, різні погляди на життя. Одне можна сказати точно: краса – це щось таке, що викликає радість, теплі спогади, підносить душу до небес, видаляє нас від цього жорстокого матеріалістичного світу.
Красивим може бути все: музика, живопис, мова та інше. Але далеко не всі володіють мистецтвом створення «краси». Лише деякі здатні, передаючи свої думки і настрій, зацікавити і вознести увись маси людей. Наприклад, художники. Адже вони теж були дітьми і не могли й подумати, що коли-небудь стануть відомими на весь світ. Просто жили і раділи сонячному світлу, співу птахів, першому снігу, веселому і грайливому дзюрчанню потічка. А коли почуттів ставало занадто багато, і їм не вистачало слів, щоб поділитися щастям з друзями і рідними, був знайдений інший б обміну емоціями. Викладаючи свої враження за до пензля і полотна, замінюючи слова образами, вони показували свої почуття людям, викликаючи у них відчуття радості і свободи.
Те ж саме і з музикантами, поетами, письменниками. Кожен висловлює почуття як може, одні на папері, використовуючи перо, інші виливають душу за до звуків музики, треті навчилися простою мовою передавати всю красу і красу оточуючого нас світу. І кожен з цих напрямків у мистецтві підтримується безліччю людей, які, теж не можуть знайти слова і поділитися з рідними, але все ж відчувають, що вони не одні, що хтось колись відчував те ж саме.
На мій погляд, жодне життя не повинне бути прожите даремно. Кожна людина повинна залишити за собою слід, що приносить радість людям, хоча б маленький і непоказний. Адже кожен з нас унікальний. Хтось пише картини, хтось створює смачні шедеври, хтось складає вірші тощо. І я вважаю, що якщо тебе подякували або впізнали на вулиці хоча б кілька людей, абсолютно незнайомих, але людей, які все ж знають про твоє існування – життя прожите не дарма. Але не можна забувати, що популярність – це ще не доброта і краса. Якщо твої фотографії висять в міліції в графі «розшукується», а люди на вулицях, лякливо відходячи в сторону, тихо кажуть: «Це він», – це не радісний слід, що приносить щастя, а червоний рубець на історії міста, а, можливо і країни. Завжди, що б не робила людина, вона повинна приносити добро, радість, теплоту і щастя людям, а не нагадувати про небезпеку і страх, що підстерігають на кожному кроці. І лише в цьому випадку «кожне благородне життя залишає свої нитки, назавжди вплетені в справу миру, і таким чином все більш і більш росте міць людства зі здоровим корінням і гілками, все вище піднімаються до неба».
Із зростанням могутності цивілізації посилюється прагнення вищих світових ієрархій до розвитку, але й до хаосу – теж. Скільки людина знищила, скільки створила!
І те, що може переважити і переважує чашу ваг, на одній стороні яких тяга до розвитку, на другий до хаосу, – краса. Вона врятує світ! Тому що в хаосі природи, що руйнується, в однобокій, бездушно-механічній цивілізації немає краси. Без краси же немає життя. І, може бути, взагалі ніякий розвиток неможливий поза краси, включаючи і неживу матерію.
Що некрасиво – не життєво, не дає свого продовження; все, що некрасиво – глухий кут. Краса – узагальнений, інтуїтивний критерій істинності шляху розвитку, даний людині природою. Красою перевіряється нове. Якщо воно красиве, значить необхідне і потрібне, і буде жити. Недарма в нашій свідомості від самого народження закладена внутрішня потреба прекрасного і підсвідомі його критерії. Що ж до того, яка краса врятує світ – внутрішня чи зовнішня, то я вважаю, що перша не може існувати без другої і навпаки, тобто відповіді на це питання просто не існує.
Объяснение:
Твір-міркування
Чому варто протиставляти телебачення художній літературі?
( 128 слів)
Епіграфом коректно буде зробити цитату славнозвісного Тараса Шевченко - '' Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх почує!''.На моє переконання,тема сформульована дуже безтактно.Протиставлення - це зовсім не той контекст ,у якому варто згадувати літературну творчість й телебачення. До прикладу,в більшости українських сімей давним-давно є звичка проводити затишні,сімейні вечори з духм'яним чаєм , сидячи перед телевізором . Телевізор - об'єднує. Література - духовна річ. Вона вилучена із законів тління. Хороша книга до зрозуміти цей світ ,але природно виникає питання - хіба телебачення не надає нам тієї інформації?Звісно ,надає !Але та інформація спрямована на більш розважальний характер , розслаблення.Аргументи ,що доводять це ,наведені вище . Тому всім відомо: той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор. Отже, обирайте свій шлях.
Відповідь:
Почуття гумору - цінна якість, яка може зробити життя не лише веселішим, але й комфортнішим. За до дотепного, нестандартного й неочікуваного рішення можна досягти якщо не перемоги, то принаймні перемир'я, владнання конфлікту.
Уявіть собі підлітка, який через перегляд захопливого відео необачно відмовився виконати умотивоване прохання мами винести сміття. Реакція буде прогнозованою : "Що ж, я почула твоє "ні". Таку ж відповідь ти отримаєш від мене на свої наступні десять прохань." Ситуація, можливо, й не критична, але точно неприємна. Як її врятувати?
- Мамо, можна я приберу у себе в кімнаті? - з невинним виглядом питає підліток?
І майже відразу лунає мамин сміх: вона зрозуміла його хитрий хід і мала би сказати "ні". Той сміх перемагає її образу. А далі обидві сторони в гарному настрої роблять свої справи: підліток виносить сміття й прибирає, а у мами клопотів вистачає завжди.
Як бачите, вихід було знайдено саме завдяки почуттю гумору. Однак слід пам'ятати, що такий крок може до лише тоді, коли цим почуттям наділені обидві сторони.
Пояснення: