Людина — це унікальна істота, вона є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.
Людина безсмертна у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Покликання кожної людини — жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.
Кожен має особисте покликання. Кожного наділено тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не маємо здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти. Часто людина будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А до має бути безкорисливою. Сильніший повинен піклуватися про слабшого. Сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.
Кожну хвилину потрібно пам’ятати, що треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди маємо можливість виправитись.
Земля оповита нічним мороком не спала. Уже третю добу над її білими, як
саван, просторами гасав ураганний вітер, засипаючи снігом усе на своєму
шляху. І земля знесилена боротьбою, здається, принишкла здригаючись під
сильними не стихаючими ні на мить ударами вітру. А він нісся над самою
землею піднімав , мов би то смерч, у небо міріади сніжинок і, коли вже внизу
ледь виднілися тьмяно-жовті вогні, зі всією силою кидався донизу, змушуючи
натужно скрипіти старі будинки та високі вуличні ліхтарі. Зі свистом він
проносився по безлюдних вулицях міста і вирвавшись на околицю кидався на
зимовий ліс, який стогнав, як людина, під його могутніми поривами.
Пригинаючи аж до землі невеличкі дерева на узліссі, вітер нарешті
вирвався в поле і не зустрічаючи на своєму шляху перешкод вихором нісся до
горизонту. Гудів він, як струнами, лініями електропередач, холодним вихором,
різким, колючим, грав якусь страхітливу мелодію. І не було здається на землі
сили, яка могла б протистояти цій розбурханій стихії та, яка могла б захистити
від неї хоч кого-небудь
Объяснение:
Розділові знаки не підкреслені, лише вставленні букви.