Цей вираз досить простий для розуміння. Щодо того, як особисто я розумію цю крилату фразу, то я вважаю, що вона чимось нагадує іншу приказку: «Не все то золото, що блищить». Це позначає, що більшість людей сприймає події, явища і людей по їх зовнішньому вигляду і поверхневим якостям, не замислюючись більш глибоко.що інших треба сприймати не по зовнішньому вигляду, а по їх душевним та моральним якостям. Те ж саме можна сказати і про будь-які неживі речі. Адже, наприклад, звичайна пігулка, гірка на смак, у деяких випадках може врятувати людині життя, а багато смертельно небезпечних сумішей мають приємний запах і смак. Таких прикладів з нашого життя можна привести безліч. І тому я вважаю, що треба не забувати крилатий вислів «Не все те отрута, що неприємне на смак» і частіше замислюватися над тим, з чим, або з ким ти маєш справу.
Їхні очі бачили сотні битв, а руки робили тисячі пострілів. Вони – це історія Української держави в емоціях. Вони – це ветерани Другої світової війни. Ми цього не бачили, але можемо почути про це зі спогадів тих, хто героїчно боровся за перемогу.
Володимир Волобуєв: «Коли почалася атака, ми зрозуміли, що по танку ведеться вогонь із усіх видів зброї»
Володимир Волобуєв, нині він голова Запорізької міської організації інвалідів війни та збройних сил, до лав Червоної армії вступив у 1943 році. Склав присягу в Сталінграді. Протягом Другої світової війни воював на Смоленщині, в Білорусі, Латвії та Литві. Брав участь, зокрема, в операції звільнення Білорусі «Багратіон», у штурмі Кенігсберга (нині Калінінград).
Ветеран зустрівся з війною у свої 15 років, лишень закінчивши сім класів. Із учнями школи рвали черешні у саду під Мелітополем, коли почули про війну.