Твір на тему «Мудрість – окраса людини»
Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань та зрозуміла істини про життя людей та навколишній світ. Але всі ці істини та знання не просто лежать в її голові мертвим тягарем. По-справжньому мудра людина вміє застосувати ці істини у своєму власному житті. А ще вона ладна ділитися ними з іншими. Адже інші люди теж потребують знань, щоб втілювати їх для себе.
Мудрець вміє розповісти про важливі речі так проникливо, щоб доторкнутися до душі співбесідника. Проте він розповідає не всім підряд, а тим, хто справді цього прагне.
Мудрість людини – це її розум, ерудиція, стриманість, тактовність. Також це вміння до ншим, вміння приймати правильні рішення, вміння вийти зі складної ситуації. А ще узяти на себе відповідальність, коли це потрібно.
З давніх-давен люди в суспільстві поважали мудреців. До них приходили за порадами. Найчастіше то були старці, адже зазвичай люди набувають мудрості з роками. Але мудрістю може володіти й дитина, й молода людина, яка дивиться на світ чистими та ясними очима. Яка безпосередньо та правильно відчуває закони навколишнього світу.
Люди завжди прагнуть здобути мудрості за до вчителів, мислителів. Для цього вони тренують свій розум та інтуїцію. Вони читають мудрі книжки гають за оточуючими людьми та природою, займаються міркуванням або ж медитацією.
Мудрість – це неначе коштовне каміння. Але воно вартує більше, ніж діаманти та інші скарби. Недарма у біблейській притчі цар Соломон попросив у Бога саме мудрості, а не багатства чи чогось іншого.
Объяснение:
Новий шлях розвитку дугового зварювання відкрив Оскар Кєльберг. У 1904 р. О. Кєльберг засновує фірму «ЄСАБ» з виробництва, головним чином, електротехнічного устаткування для суднобудування, що в цей час відома зварювальникам усього світу високоякісним зварювальним устаткувавнням, матеріалами й технологіями. Починаються його дослідження зі зварювання, у результаті яких у 1907 р. був створений плавкий електрод у вигляді відрізка дроту, покритого за до клея чи порошком силікатів.
Так винахідник хотів запобігти стікання електродного металу при зварюванні швів у стельовому положенні, але додатково виявив, що поліпшується й захист зони зварювання. Тому в патенті сказано, що ціль покриття – «захистити розплавлений метал від кисню й азоту повітря й забезпечити належні фізичні й хімічні властивості шва, а також уможливити зварювання в усіх просторових положеннях».
Непокритим залишався тільки один кінець, що вставлявся в електродотримач, і торець електрода на іншому кінці, яким запалювали дугу. Він запропонував обмотувати металевий стержень азбестовим шнуром, просоченим силікатом натрію (рідким склом). Тонкий алюмінієвий дріт намотувався поверх покриття. Шлаків від такого покриття утворювалося стільки, що забезпечувався досить надійний захист із точок металу, що утворяться й зварювальної ванни. Алюміній виступав у ролі розкислювача й забезпечував видалення кисню. У 1917 р. англійський інженер С. Джонс одержав патент, за яким на оплетку з азбесту, або іншого непровідного матеріалу, наносилася спеціальна паста, що складається зі шлаків і рідкого скла. Розроблювачі звернули увагу й на матеріал електродного стрижня. У 1917 р. в Америці випускали 8 типів спеціалізованих електродів, що відрізняються один від одного маркою сталі, з якої виготовлений електрод. У цьому ж році американські вчені О. Андрус і Д. Стреса винайшли новий тип електрода.
Сталевий стрижень був обгорнений смугою паперу, приклеєної силікатом натрію. Папір при горінні електрода давав дим, що відтискував повітря із зони зварювання. Виявилася ще одна цікава властивість покриття – дуга запалювалася відразу, із першого торкання, і не гаснула при подовженні. У 1925 р. англієць А.О. Сміт трохи змінив конструкцію штучного електрода: на папір за до рідкого скла наносилися порошкоподібні компоненти, що поліпшують захист і легують метал шва. У міру додавання різних компонентів покриття ставало товще, а якість наплавленого металу краща. У цьому ж році французькі винахідники О. Са-Разен і П. Монейрон розробили покриття, що товстим шаром наносилося на металевий стрижень. Компонентами в рецепті покриття стали з’єднання лужних і «лужноземельних» металів: польовий шпат, крейда, мармур, сода. Елементи (калій, натрій і кальцій) мають низький потенціал іонізації, що забезпечує легке порушення дуги й підтримку її горіння.
Объяснение: