Объяснение:
Історія – то події, яка, перетинаючи час, знищуючи його, стикається з вічним
Багато людей вважають, що історія не дуже важлива наука, і знати її не обов’язково адже історія розповідає про минуле, а значить, її події вже не актуальні. Інші стверджують що, немає майбутнього у тієї країни, яка не вивчає уроки свого минулого, тому що історія має тенденцію повторюватися.
Так навіщо ж потрібно знати історію і чи потрібно її знати?
Що стосується мене, я вважаю, що немає більш значною науки, ніж історія. Тільки історія нам розкриває нам величезний світ подій, повчальних історій, легендарних особистостей і доль. Історія не стоїть на місці з кожним днем вона стає ширше, багатшими.
Ми самі робимо історію, передаємо з покоління в покоління. Історію не можна змінити, не можна придумати щось нове в даній сфері – вона феноменальна, і цим вона ще цікавіше.
Історія – це наша культурна спадщина.
У нас є минуле, у нас є коріння. Ми отримуємо багату культуру у спадок від предків, а з до сторії ми можемо дізнатися, як все це створювалося.
Завдяки історії ми пізнаємо дані про події, що відбулися, прогнозуємо можливий розвиток майбутнього. Історія дає нам можливість вчитися на вже наявному досвіді і без вивчення історії людям різних культур неможливо бути толерантними одне до одного. Серед людей, які не бажають знати історію, будуть зростати національна ворожнеча.
Що спільного між російським і таджиком або між українцем і вірменином, тільки те, що вони люди, жителі однієї планети..
1. Бідність( _ ) нашої ( ~ )хати ( _ _ ) на Свят- вечір ( _ _ ) скрасили ( = ) й надали ( = ) урочистості ( _ _ ) вишиті ( _ _ ) рушники ( _ ) й кетяги ( _ _ ) калини ( _ _ ) запашне ( ~ ) сіно ( _ _ ) на покуті ( _ . _ ) й свят ( _ _ ) - вечірній ( ~ ) стіл ( _ ).
2.На ньому ( _ ) зараз ( _ . _ ) лежать ( = ) і милують ( = ) око ( _ ) три
( _ _ ) хлібини ( _ _ ) і грудка ( _ ) солі ( _ ) і мальовані ( ~ ) полумиски ( _ ) з різними ( _ . _ ) пісними ( ~ ) стравами ( _ _ ).
3. От батько ( _ ) поглянув ( = ) на небо ( _ . _ ) , у далечінь ( _ . _ ) і тричі ( ~ ) покликав ( = ) Мороза ( _ ).
Одного разу в середині літа ми з бабусею гуляли лісом і зупинилися на лісовій галявині. Бабуся втомилася, тому підстелила собі хустинку та сіла відпочивати.
А я оглядав галявину. Спочатку мені здалося, що там лише трава та дерева. Було дуже нудно. Але потім я помітив дятла, який «працював» на одному з дерев. У дятла було чорно-біле оперення та червоний чубчик на голові. Він стукав по дереву дзьобом з такою силою, що мені стало його шкода.
Адже йому щодня доводилося добувати собі їжу, у прямому значенні «б’ючись головою об стіну». Тільки в лісі були дерева, а не стіни. Я нахилився до землі, аби знайти для дятла черв’ячка та підсунути йому на наступному дереві.
Але на землі я побачив мурах і забув про дятла. Вони йшли дружньо, рядочком, тягнули якісь маленькі травинки. Навіть знайшли та понесли з собою мертву осу. Коли якась мураха запізнювалася або ламала ніжку, інші поверталися за нею і допомагали їй. Якщо я клав на їхньому шляху якісь перешкоди, мурахи дружно їх долали. Відтоді я вважаю мурах найдружнішнми істотами.
Ще я досить довго роздивлявся рослини та квіти, що росли на галявині. Дивно, що я раніше не помічав, які вони різні та цікаві. У кожної рослини — своє життя. Колись кожна з них була насінням, потім паростком, потім стала вже дорослою рослиною, розквітла. А в майбутньому ще дасть-насіння на наступні роки і помре.
Я вирішив, що не буду без потреби ламати та рвати рослини, адже в них і без мене таке коротке життя