Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все, чим живе людство. Таким був і ліричний герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого у Лауру чоловіка.
Єдність "Канцоньєре" забезпечує єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча кожен твір, який увійшов у «Книгу пісень» цінний сам по собі, проте, він - частина цілої книги - ліричного щоденника її героя, людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові. Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В любові до Лаури укладена вся краса, вся досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному героєві світ.
Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку на небесах.
В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця» суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».
Объяснение:
Узагальнюючи розгляд спiввiдношення соцiального й iндивiдуального
характерiв Гобсека, доходимо висновку, що у стосунках героя з переважною
бiльшiстю людей домiнує саме соцiальний характер: старий лихвар
поводиться так, як вiн i має поводитися, виходячи зi свого
суспiльного становища. Проте саме тодi, коли герой
“дозволяє” собi проявити свiй iндивiдуальний характер,
ми бачимо справжнього Гобсека, який завжди спрямовує своï
зусилля на те, щоб “вiдновити справедливiсть” щодо
окремоï людини. Можливо, таємнiсть i привабливiсть образу
старого лихваря зумовлена саме
цiєю суперечнiстю мiж його соцiальним и iндивiдуальними
характером?
“Психологiчна реконструкцiя характеру” Гобсека
ускладнюється тим, що цей образ створено на межi романтизму й
реалiзму, але саме це пiд час вивчення повiстi учнями робить
ïï необхiдною: без заглиблення в психологiю героя його
осмислення школярами буде викривленим, не адекватним авторському задуму
i моральноестетичнiй позицiï письменника. Тривалий час Гобсек
сприймався лише як цiлковито негативний персонаж, своєрiдний
образзастереження вiд “влади золота”, але, як ми бачимо,
генiальний письменник Бальзак створив набагато складнiший образ!
Вiдповiдно, його осмислення школярами має бути всебiчним, що
є неможливим без “психологiчноï реконструкцiï
характеру” одного з найвiдомiших образiв свiтовоï лiтератури.
В. В. Гладишев, доктор педагогiчних наук А. А. Веселкова Миколаïв