Людина має бути чемною, якщо хоче добре жити серед людей. Кожна людина постійно спілкується з іншими. Цього уникнути не можна, якщо не жити десь на безлюдному острові. Якщо люди не будуть дотримуватися правил поведінки та норм ввічливості, життя у сучасному місті перетвориться на суцільний стрес для всіх. Люди будуть безперервно лаятися один з одним, бо людей багато, і завжди у натовпі знайдеться людина, у якої, наприклад, поганий настрій. Якщо людина добре вихована, то вона цього не покаже. Але якщо людина погано вихована і не поважає інших, то безумовно виникне конфлікт. Тому людям треба бути ввічливими і чемними, щоб добре спілкуватися один з одним, бо хамів ніхто не любить і не поважає.
Я живу у місті Києві, яке було засноване ще в 5 столітті. Це найбільший індустріальний, науковий і культурний центр України. Багато вулиць, площ, проспектів у моєму місті. Всі вони мають і своє обличчя, і біографію, і славу.
Я мешкаю на Оболоні, цей район вражає своїми масштабами, щедрою зеленню і чистотою.
Великою магістраллю весь час їдуть машини, автобуси. Веселі трамваї видзвонюють своїми переливчастими дзвіночками. На вулиці вишикувалися розважальні центри, школи, магазини, кафе. Охайні одноповерхові будівлі чергуються з великими п’яти- і шістнадцятиповерховими будинками.
Моя вулиця подобається мені завжди. Вона чарівна восени, коли дерева вбрані в різнобарвні шати. Приємно йти по опалому листю, вслухаючись у шарудіння… А взимку! Це ж казковий витвір із снігу! Весною розливається смачний аромат бруньок на тополі, березі. Влітку густа зелень дерев дає жадану прохолоду.
Для мене рідна вулиця краща від усіх інших місць!