Завдання: Скласти казку про маленьке зернятко, яке потрапило восени під велику грудку землі.
Однієї осені малесеньке зернятко потрапило під велику грудку землі. Спочатку йому було самотньо та тоскно. Дні йшли. Настала зима, пухнаста біленька ковдра вкрила землю. Зерняткові не було холодно, навпаки, стало тепло і затишно.
Несподівано потекла водичка - сонечко пригріло, сніг почав танути. Для зернятка все було новим та незвичайним. І ось сталось диво - зернятко відчуло, що в нього прокльовуються гілочки. Так з зернинки вийшла велика та гарна рослина.
багато - хоч греблю гати, кури не клюють!
байдуже - море по коліна.
мовчки - ні пари з уст, тримати язик за зубами, прикусити язика.
відставати- бути у хвості, пасти задніх.
непотрібний - як п'яте колесо до воза, як з гуски вода, як торішній сніг.
перебільшувати - робити з мухи слона, згущувати фарби.
поволі- як мокре горить, хоч трава не рости, як три дні не їв.
Объяснение:
можливо щось забула, але здається нічого не забувала)