Так хто ж такий інженер, звідки і коли він з'явився? Інженер – це особа, яка одержала завершену вищу освіту з визначеного фаху.
Інженер – це творець нової техніки.
Первісно інженерами називали людей, які керували військовими машинами. Поняття громадський інженер з'явилось у XVI столітті в Голландії стосовно будівництва мостів та шляхів, потім інженери з’явились в Англії, а після цього в інших країнах.
Перші учбові заклали для підготовки інженерів були створені у XVII віці у Данії в XVIII віці – у Великій Британії та Франції. В Росії, до складу якої в той час входила Україна, перша інженерна школа була заснована Петром I у 1712 році в Москві.
У Петербурзі було відкрите Гірське училище, яке було прирівняне до Академії у 1772 році, інститут шляхів сполучення (1809 р.), а з 1882 року – інститут громадянських інженерів, інженерна академія (1885 р.).
У XX столітті підготовка інженерів бурхливо розширювалась як у високорозвинених країнах Європи, Aмepики і Азії, так і в Радянському Союзі, який прийшов на заміну Російській імперії.
Фактори, які сприяли визріванню інженерної праці
Нижче ми розглянемо основні фактори, які сприяли визріванню інженерної праці:
Технологічна революція.
За довгий час здійснились зміни у системі "людина-техніка", обумовлені становленням машинного виробництва, яке міститься у передачі техніці ряду людських функцій; машина виникає з того моменту, коли знаряддя перетворюються з "знаряддя людського організму у знаряддя механічного апарату."
У результаті переходу функції безпосереднього управління знаряддями від людини до машини ознаменувало собою повний перехід у всій технічній системі, після якого вона почала розвиватися по новим шляхам. Виникнення машин визначило початок нового вторинного етапу у розвитку техніки механізації виробництва.
Необхідність винаходити та пристосовувати у промисловості piзнoгo роду машин викликало потребу у спеціалістах, які спроможні здійснювати цю діяльність не від випадку до випадку, а завжди. У результаті з’явились робітники та інженери, на яких покладалась задача працювати переважно головою.
Позитиви
Основною перевагою сонячної батареї, як і сонячної енергетики взагалі, є загальнодоступність і невичерпність джерела енергії (Сонця).
Теоретично визнана екологічна безпека сонячних батарей збільшує число потенційних споживачів сонячної енергії, особливо серед прихильників «зелених» технологій. Тут не можна не відзначити, що у виробництві фотоелементів і в використовуються для їх виробництва матеріалах, а також в додатковому обладнанні для сонячних електростанцій (акумуляторах) найчастіше використовуються токсичні речовини.
Сонячні батареї практично не зношуються, оскільки не містять рухомих частин і вкрай рідко виходять з ладу.
Тривалий термін служби без погіршення експлуатаційних характеристик - 25 років і більше, що підтверджено багаторічною практикою використання.
Функціонування сонячних батарей не залежить від технічних неполадок енергопостачальників.
Сонячним батареям не потрібне паливо, що дає можливість не залежати ні від цін на нього, ні від проблем з транспортуванням.
Крім того, сонячні батареї безшумні, ніж вигідно відрізняються від вітрових систем.
Енергія, що генерується сонячними батареями фактично є безкоштовною (одне «але» - все це тільки після того, як в сонячну енергосистему вже були вкладений початковий капітал і вона окупилася).
Однією з переваг фотоелектричних систем є модульність. При збільшенні енергоспоживання та / або фінансових можливостей домовласник, який використовує сонячні батареї в якості джерела електропостачання, може збільшувати потужність системи за рахунок долучення додаткових фотоелектричних модулів.
Негативи
Однак, незважаючи на вагому кількість достоїнств, сонячні батареї частіше використовують в якості допоміжного джерела електропостачання.
Причин для цього декілька і найбільш значущими з них є висока вартість сонячної батареї і недостатній ККД. В середньому 1 кв. метр площі сонячної батареї прозводить не більше 120 Вт корисної потужності. Цієї енергії недостатньо навіть для роботи комп'ютера. В середньому ККД використовуваних для електропостачання будівель сонячних батарей становить 14%, що менше ККД традиційних джерел енергії.
Апостроф ставиться:
1)Тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного,виключенням є р.
2)Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я.
3)Після "к" у словах Лук'ян та похідних.
4)Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї.
Апостроф не ставиться:
1)Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р.
2)Після літери р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.
3)У словах іншомовного походження у злитній вимові: резюме.
Правило пів/напів:
Правило пів/напів вже недійстне і все пишется окремо