Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Час від часу усі підлітки так чи інакше сваряться і конфліктують з батькамиПроблема поколінь не нами придумана, і не в наших силах її вирішити. Вона була, є і буде - велика, дебела і нерозв'язна. Батьки завжди прагнуть нав'язати дитині певну лінію поведінки, яка найбільше відповідає їх принципам та ідеалам, але такі дії далеко не часто призводить до бажаного результату. Діти не можуть у всьому повторяти батьків, так як кожна людина індивідуальна і має право на свою точку зору. Ми не можемо копіювати кого-небудь, у тому числі і своїх батьків. Найбільше, що ми можемо зробити для схожості з ними - вибрати той же шлях у житті. . Мабуть, це ідеальний варіант для батьків, однак це далеко не частий випадок. Потрібно любити своїх батьків та поважати ,але не до кожного ця думка доходить.С самого дитинства вони нас любьлять ,вдягають,купують нам потрібні речі і те що нам захочеться(не завжди ,але купляють!)Я люблю свою сім.ю і оважаю своїх батьків!;)
Головна умова і правило хороших відносин між людьми звучить так: поводься з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою (робіть другому тільки те, що хотіли б отримувати самі). Кожній людині подобається, коли інші його люблять, прощають, допомагають і ставляться добре і по-доброму. Точно так само і ви повинні ставитися до інших людей. Але сам людина часто забуває любить, допомагати, прощати інших і надходить погано з іншими людьми. Перш ніж ви захочете щось зробити інакше, ви повинні подумати, сподобалося чи ні це вам самим. Все, що вам самим сподобалося б, ви можете робити другим, але ви ні в якому разі не повинні другому робити те, що вам було б неприємно отримати. Завжди користуючись цим правилом, ви не станете гірше і менше будете робити помилок, а ваша душа і її енергія не буде загрязнятся і залишиться чистою. Вам подобається отримувати від мами цукерки і гостинці? Мама добре робить, коли не з'їдає всі цукерки сама, а приносить вам? А самі ви так само робите, ви завжди її пригощаєте, якщо вам в гостях або школі хтось дав цукерку? Якщо ви любите отримувати тільки хороше, то значить, і віддавати повинні тільки хороше.
Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Объяснение: