Скласти оповідання пропоную так:
Яскравого сонячного ранку хтось несподівано постукав у двері. Мишко здивувався, адже ні на кого не чекав. Хлопчик зліз з дивану, швиденько побіг відкривати двері. На порозі стояла його вірна подружка Марічка. Вона була сумна та заплакана.
- Що сталось, подруго? - спитав Мишко.
- В мене зник Арчі - мій вірний пес.
Мишко одразу зрозумів суть трагедії. Арчі - це собака породи коргі, виставковий пес. Він не тільки коштує дуже дорого, а й є напрочуд гарним товаришем Марічки.
Друзі швидко побігли на вулицю, щоб розшукати Арчі. Мишко одразу запропонував якомога швидше розклеїти оголошення про зникнення, а Марічка бігала та питала у людей про свого друга. Під вечір друзів поглинув розпач. Проте несподівано з-за рогу вийшов чоловік, а у його руках весело гавкав Арчі.
- Де ти був, Арчік? - спитала хазяйка.
- Я його знайшов біля гаражів. Зграя собак загнала його в кут, тому його треба показати ветеринару.
- Дякуємо вам, мужчино!
Арчі одужав, а Марічка більше ніколи не спускала очей зі свого вірного друга.
Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.