Відповідь:
Моя мама це та людина, яким я захоплююся. Я милуюся, як вона швидко управляється. Також виконує багато справ відразу ж, а потім, посміхаючись, скаже мені, що все прекрасно, я не втомилася. Вона найдорожчий мені людина, найкрасивіша, у неї світяться очі і завжди життєрадісна. Вона намагається жити і йти назустріч людям. Також вселяє мені, як треба вести життя, щоб у мене все склалося і я прислухаюся до неї. Вона найкрасивіша, чуйна, іноді буває сувора. Вона дуже добра, і прекрасна людина, я їй захоплююся!
Мою маму все поважають і називають Валентина Сергіївна. Вона працює в школі і викладає предмет екологія. Вона не тільки навчає знанням і навичкам, але і виховує проявляти інтерес і любов до природи. Також до неї можуть звернутися за порадою не тільки учні, а й їхні батьки, вона завжди до в будь-якій ситуації.
Кожен день мама запитує, як у мене пройшов день. У нашій матусі легкий і веселий характер. З нею дуже подобається говорити на будь-яку тему, тому, що вона ще любить багато читати і дає настанови, щоб ми теж читали. Я просто в захваті від маминої краси, яку вона старанно підтримує, вона ходить займатися в тренажерний зал і відвідує салон краси. Іноді дивуюся, коли вона все це встигає.
Велике їй і за своє виховання, за навички які дає мені кожну хвилину. Мені здається, що якби на землі було б більше таких людей, як мама, то в світі стало набагато світлішим і добрішим.
Пояснення:
Я писал это сочинение под свой край изменеш чучуть вот (я сам писал)
И я смотрю — я просто очарован!
Уже вдали край неба засиял.
Так здравствуй,
Здравствуй,
Утро Приднестровья!
Любимая
И светлая Земля!
(Н.В. Иченко)
Я живу в прекрасном крае --Приднестровье. Само название уже говорит о жемчужине нашего края - реке Днестр. В лучах теплого южного солнца величавый Тирас несет свои воды. Его высокие берега одеты в зелёные леса. Трудолюбивые люди разбили множество фруктовых садов. А главной гордостью стали виноградные плантации. Далеко за пределами государства известны вина из чудесного сока.
Каждое время года неповторимо красиво в моем краю. Лето радует зеленым ковром трав и разноцветной россыпью цветов. Осень раскрашивает всеми цветами радуги листья лесов, садов, и парков. Прогулка за опятами или маслятами дает заряд бодрости и полные легкие кислорода. Зима - осыпает искрящимся инеем ветви деревьев и причудливой формы кусты. Рисует ажурные узоры на окнах. Сковывает льдом реку и сердито трещит морозом. И вот, наконец, девочка-весна уже осторожно заглядывает раскосыми зелеными глазами сквозь узорчато-искристую зимнюю мантию. То зазвенит она веселым смехом капели, то кинет россыпь подснежников на лесную полянку.
Этому краю посвящено очень много стихов, потому что нельзя не любить это благодатное место. Клубящийся над водой туман, дает ощущение жизни над облаками. Кусочек рая - так называют местные жители эту землю. Закончу я свой рассказ еще одной цитатой из стихотворения нашего земляка- рыбничанина – Николая Васильевича Иченко:
Во мне живёт, цветёт и зреет
Мой добрый край, мой славный край!
