Відповідь:
Межові камені, які знайшли неподалік від міста Кропивницького, - археологічна пам'ятка доби пізнього неоліту. Це два ряди з п'ятнадцяти пар паралельних кам'яних монолітів. Дослідники вважають, що це культова споруда. Паралельні брили однакові. Найвищою є друга пара, висота наступних зменшується, відстань між сусідніми брилами збільшується, а деякі лежать на іншому березі річки.
У березні 2011 року тут працювала міжнародна експедиція. Закордонні археологи визнали, що подібних пам'яток у Східній Європі мало, а їхній вік - приблизно три тисячі років.
До речі, з цими каменями пов'язана давня легенда. Ще до всесвітнього потопу диявол вирішив розділити землю на дві частини: одну - для праведників, а іншу - для грішників. Межею між ними була дорога, якою душі праведників прямували в рай, а грішників - у пекло. Це не сподобалося Всевишньому, і він зруйнував диявольське творіння.
Останнім часом це місце приваблює численних туристів. Поблизу - курган бронзового віку та грот, розкопки якого свідчать про наявність культурного шару. Тут знайдено залишки багаття, черепки посуду та кістки тварин.
Пояснення:
Знову вечір… Я сиджу на підвіконні й прислухаюсь до гуркоту краплин дощу. Переплітаючись із дивовижною
музикою нічного міста, він створює абсолютно нову - неповторну мелодію. Ви колись прислухались до звучання
вечірнього міста? Гуркіт машин, спів вітру, гул,що доноситься з заповнених вулиць, сміх і плач дітей на
майданчиках, й навіть тихий стукіт закоханих сердець – усе це мелодія життя, мелодія сплетінь долі.
Усе навколо неначе поєднання звуків, які з`єднані самою долею. Тут невеличкі етюди на одну ніч, та об`ємні
сонати довжиною в ціле життя. Кожен витвір цієї музичної поезії існує в своєму ритмі. Усі вони, так чи інакше,
об`єднуються величезним виром почуттів.
Цей вир захоплює нас з головою, створює безкінечність гармоній...
В такі моменти відчуваєш себе невимовно малим – крихітною ноткою цієї невпинної музики… Проте, кожен звук
- важлива складова мелодії, якщо забрати з твору хоч одну нотку або додати зайву усе звучання зміниться…
Кожне слово вимовлене нами, рух й навіть подих це невеличка нотка, проте вслухаючись у те, як краплі води
відбиваються від скла, я розумію, що у шепоті дощу подекуди більше змісту ніж у всіх наших словах.
Лишень прислухайтесь, скільки ще не повіданих історій приховують його краплинки, скільки давно не граних
мелодій він знає, саме в ньому приховані безліч емоцій.
Варто лише заплющити очі й поринути у його проникливу музику, пустити її у найпотаємніші закутки душі, й
може тоді,хоч на хвильку, нам вдасться осягнути глибину того, що називають долею.
І ось я, сидячи за книжкою й вдихаючи аромат свіжої кави, ненароком задумуюсь кому ж під силу зіграти цей
величезний твір під назвою «Світ», проте не маю жодних сумнівів, Цей Композитор найвеличніший.