Багато цікавих історичних пам'яток знаходиться в столиці України Києві. Особливе місце серед них займають Золоті ворота, збудовані в 1037 році за часів правління Ярослава Мудрого. Майже два століття ця споруда мала не тільки оборонне значення, а була символом політичної незалежності і могутності Київської Русі як держави і Києва як її столиці. Свою назву ворота дістали за аналогією до константинопольських Золотих воріт, що також були парадним в'їздом до міста. Як могутня фортифікаційна споруда, Золоті ворота наводили жах на завойовників своєю неприступністю. Навіть монголо-татари у 1230 році не подужали взяти їх штурмом за до своїх стінобитних машин. Ворота зруйновані тоді, коли було вже захоплено Київ. Напівзруйновані Золоті ворота аж до середини XVIII століття були в'їздом до центральної частини Києва. В 1648 році, після перемоги під Жовтими Водами через них тріумфально в'їхав до столиці Богдан Хмельницький. Та час дедалі більше руйнував залишки старовинної пам'ятки, незважаючи на спроби її врятувати. У 1972-1973 роках київські вчені старанно дослідили пам'ятку і вирішили збудувати павільйон-реконструкцію, який не тільки б захищав рештки Золотих воріт, а й відтворював їх імовірний вигляд. Із зовнішнього боку в'їзні металеві ворота зроблені за зразком стародавніх врат. Від міста ворота перекриваються на всю висоту арки підйомними дерев'яними ґратами, обкованими металом. Пам'ятка «Золоті ворота» поєднує в собі риси оборонної і культової архітектури. Надбрамний храм невеликий. Це чотиристовпна споруда з однією позолоченою банею. Фасади церкви оздоблені орнаментами із цегли. Підлога в ній викладена мозаїкою за зразком давньої підлоги Софії Київської. Щоб правдивіше відтворити первісний вигляд валу, що в давнину прилягав до ворітної вежі, над нею зроблені дерев'яні забрала. З оглядового майданчика Золотих воріт, до якого наверх ведуть сходи, відкривається прекрасна панорама Києва. Павільйон-реконструкцію «Золоті ворота» було відкрито до 1500-річчя столиці в травні 1982 року, і зараз він є візитною карткою столиці незалежної України.
Це був суботній вечір, рік тому. Я повертався з річки. Підійшовши до дому, почув якийсь тихенький і жалібний голосок. Раптом біля своїх ніг побачив пухнасту грудочку. Я простяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулась, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе. Хоч би як там не було, я вирішив йому до тому що люблю тварин. Згодом, я дізнався, що то було дитинча ластівки. Воно, напевно, впало з гнізда і поранило своє крило. Мені було його так шкода, що я пташку взяв до себе додому. Мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене і до Я за ним слідкував день у день, доглядав, годував... А через два тижні нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. На наступний день міг ходити. Так минуло декілька місяців і моє пташеня могло вилетіти у безмежне небо, у якому, надіюся, знайшло свою матір .Я не знаю, що було б з ластівкою, якби мене не було поруч з тваринкою у тому місці і в той час. Але я радий, що так трапилося і я зміг комусь до
Кутнію Василю\Кутнії Ользі, Перейбийносу Володимиру\Перебийносу Наталі, Слабусі Миколі\Слабусі Мотрі, Товстоп’ятку Іллі\Товстоп’ятко Соломії, Добрію Микиті\Добрії Ользі, Вовканичу Олегові\Вовчаканич Любові, Чайці Дмитру\Чайці Ірині , Олексєєвні Людмилі, Добридень Ярославу, Попереку Петру, Шевченкові Сергію , Чухраю Антону\Чухрай Марині, Гребінецю Владиславу\ Ксенії, Корнилові Антону\ Корнило Марині , Курилову Івану\Антоніні, Кузьові ОлегуКузьо Анастасії, Танцюреві Степану\Танцюру Олені. ответ:
Объяснение: