Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови. Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Узгодження: багряна височінь, пасмурний день, безмежність поля, снігові вершини, волошкові очі, рідний край, високий стяг, золота осінь, безмежне поле, широкий степ. Керування: займатися спортом, глибінь морів, вулиці до школи, нагрітий сонцем, дружба народів, здолати ворога, ходити берегом, вийти в поле, година за годиною, хрущі над вишнями. Прилягання: почуватися впевнено, йти швидко, дуже високо, працювати дружно, йти назустріч, збрататись навіки, вчаться добре, виставляти напоказ, співають ідучи, прийшов додому.
Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.