М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
NetBPeMeHu
NetBPeMeHu
04.09.2021 14:00 •  Українська мова

Чи можлива гармонія людини і суспільства

👇
Ответ:
lera10u
lera10u
04.09.2021

я непоняла прости

Объяснение:

надеюсь ктото тебе правельно ответит

4,6(52 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
anastasia200012
anastasia200012
04.09.2021

Чоловік він був добрий та ввічливий

Це було важко, та не важче ніж завжди

Ми гуляли і їли морозиво

Спочатку робота і аж потім забава

Коли мама водила мене у школу я ще мало чого розуміла в великому житті, оскільки буда ще мала.

Через те що ви запізнилися ми не встигли на потяг.

Треба добре вчитися, щоб потім поступити в університет.

Я не прийшла тому що захворіла.

Якби зорі були людьми, люди були б зорями

Оскільки літо завершилося, діти пійшли у школу

Хоч він і програв, аплодісментів було багато

Ви не придбали квіток, так що вам нічого тут робити

Як тільки я куплю велосипед, перестану ходити у школу пішки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4,4(61 оценок)
Ответ:
bubininaaas5
bubininaaas5
04.09.2021

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

4,5(46 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ