Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
- Зачекай, перемкни на попередній канал! - Чому? - Ти тільки поглянь, зараз там іде передача про замахи на Гітлера. - Ні! Я дивлюся фільм Тарантіно. "Кримінальне чтиво" цікавіше твоїх програм! - Зачекай, просто подумай, ми вивчаємо зараз Другу Світову війну по історії, я просто впевнена(ний), якщо ми дізнаємося більше про Третій рейх, то знаючи цікаві факти, ми зможемо заробити гарні оцінки! - Можливо, але якщо ця передача ну дуже нудна, то я відразу ж перемкну на Тарантіно! - Не переживай, програми історичного характеру майже завжди цікаві, адже ти пізнаєш минуле, особливості та ідеї людей тієї епохи... - Добре, сідай! Будемо дивитися
Тема диалога заключается в том, что человек ищет работу и на протяжении всего разговора с директором компании,он выясняет что и как: (Начинается диалог с секретаршей) -Добрий день, у мене на сьогодні назначена зустріч. Чи можу я пройти? -Ваще призвіще та час зустрічі? -Коховарь Семен, о 15:30 -Зачекайте будь ласка, я спитаюсьПроходьте (Заходит в кабинет директора): -Сідайте -Ось моє резюме -Так, подивимось, що ми тут маємо. Розкажіть про себе. -Я закінчив 11 класів,з 17 років працював у зопарку та на даний момент шукаю роботу -Табто досвіду роботи в вас немає? -Ні,але я швидко вчусь. Які в вас є вакансії? -Залишилися місця на перекладача з турецької, іспанської, чеської мови. Якими мовами ви володієте? -Я досконало володію французською, німецькою та чеською -Добре, ми можемо взяти вас на випробовувальний термін перекладача з чеської мови у Німеччину -Яка зарплатня? -Це все залежить від працюючих вами днів у місяці, але за цілий місяць 2500 грн -Гаразд,мені підходить! Коли я зможу приступити до роботи? -Тоді,коли донесете увесь список потрібних документів -Щиро дякую! -До зустрічі
Золота осінь
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.