Якби я була призедентом я би дуже чого зробила для держави. Нажаль на сьогоднiшнiй день багато чого не вистачае людям наприклад- робота.Зараз майже нiхто не може знайти хорошу роботу з хорошою,стабiльною зарплатою.Всiм приходится мерзнути на базарi чи в iншому мiсцi тiльки аби хоть чимось нагодувати родину.Ще я би вiдремонтувала дороги.Подивiться на сьогоднiшнi дороги .Хiба це дорога?!.Нi це не дорога.
Я б пiдвищила пенсiю не але не на п*ять гривень! .Подивiться якi зараз дорогi цiни навiть на хлiб!.I взагалi змениша трошки цiни.Щоб людям було добре та комфортно жити ,щоб вони не заробляли за кордоном а в рiднiй державi!
Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе "Лотта" стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа.
Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.
Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.