Привіт, друже! Сьогодні я за тебе відвідати нову виставку у музеї. Вона відкривається після дванадцятої години на другому поверсі палацу культури. Шо скажеш? - Привіт! Я вдячний за за , але нажаль не маю вільного часy. Я маю одну важливу справу. - Тоді я пропоную тобі сьогодні робити свою справу, а через два дні я знову буду вільний і ми зможемо подивитися на нові експонати. - Так, дяякую, мене влаштовує цей варiант. Скажи, будь-ласка, точний час перебування виставки у нашому місті. - На афіші написано, що вона відкрита з сьомого квітня по сьоме травня, кожен деньз дванадцятоЇ до вісімнадцятої години. - Мене влаштовує. У нас є багато часу, якщо навіть не вийде сходити і дев"ятого числа. - Тоді до зустpічі. Зателефонуй мені завтра до восьмої години вечора, щоб точно обумовити час зустрічі.
Патріотизм - річ цікава, але тонка, бо легко може перейти в націоналізм, а цього, на мою думку, допускати не можна. Особисто для мене патріотизм - це любов до своєї держави, її мови, населення, традицій, символів і т.д. Свою Батьківщину треба любити й поважати, бо для кожного, хто дійсно любить свою країну - вона найкраща. Зараз, хоча в нас ніби й демократія, і свобода слова, нажаль, патріотами є меншість. Особисто мені боляче слухати, коли мої знайомі кажуть про те, що хочуть виїхати, звідси, бо їм погано жеветься. Тут мені згадуються слова Шевченка "...добре всюди, де нас нема..."(по-моєму так. вже давно читала "Кобзар" треба знову перечитувати. погано пам'ятаю). Це говорить про не любов таких людей до України, особисто я про таких людей кажу "це люди, які народилися не в тій державі, в якій повинні були". Не треба рівнятися на інші країни, треба йти власним шляхом розвитку. А для того, щоб країна процвітала УСІ її громодяни повинні мати патріотичні почуття. Бо яке може бути відродження країни й самої нації без нац. почуттів? Дехто може сказати, що питання патріотизму було актуально лише за часів кріпацтва та залежності нашой країни від інших держав. Але зараз патріотизм дуже потрібен для того, щоб пробудити національну свідомість, повернути високодуховну сторону нашої культури, яка, нажаль, зараз стала морально деградована. Зараз навіть становище нашої мови не зовсім зрозуміле - її притісняють, вводять другу державну мову, це не правильно, бо без мови ми не нація.
Приходимо до висновку, що коли людина любить свою країну та народ, поважає його традиції, звички, живе за священними заповітами пращурів, то такою любов'ю можна домогтись наукового, економічного та культурного розвитку нашої країни. Ми повинні любити та розвивати свою країну, це до нам, як особистостям, духовно розвиватися.
Політ моїх думок, сподіваюсь, зрозуміло)
вопрос 6вариант а и вроде все