Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова . Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови .Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу.
Картина М. Козика "Дерев'яна церква в Дрогобичі" - це натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність. Блакитне небо з білими хмарками, а під ним величава дерев*яна церква - окраса Дрогобичі. Низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. Сама церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а криласи малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках. Тінисті дерева ніжно обіймають її своїми кронами, а біля входу розсипані рібні квіточки. Церква вражає витонченністю і в тоже час - простотою, м*які пластичні верхи барокового стилю, додають храму якоїсь особливої урочистості.
ты сперва не ожиной и тогдали