Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. Підкресліть означення, письмово поясніть умови їх
відокремлення або невідокремлення, тобто поруч із реченням
напишіть правило.
1. Вона прийшла заквітчана і мила і руки лагідно до мене
простягла (В. Симоненко).
2. На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить
до води (Л. Костенко).
3. Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних
доріг (Л. Костенко).
4. Тут ніжна осінь мрійна та м'яка на кольори багата
розмаїта (О. Ющенко).
5. Веде нас мрія ніжна й строга і підросли малі сини (А.
Малишко).
6. Широкою вкритою туманом долиною верталися додому
(У. Самчук).
7. Зморений страхом безсонням і холодом Олег заснув (Ю.
Мушкетик).
8. Ті слова сміливі й пекучі здіймали в голові рої думок (А.
Шиян).
9. Скроплений живлющою росою пробився паросток на світ
(О. Квітневий )
10. Подвір'я дрімає сонне й порожнє (О. Гончар).
11. Смутний і виснажений став він підніматись на гору
вузькою вулицею, запорошеною кам'яним вугіллям (І.
Микитенко).
12. Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно
вкриті кра росою (М. Коцюбинський).
Згаяний час – то втрачений скарб
Час навіть не біжить, а пролітає кулею повз нас. Минуле не наздоженеш і не повернеш, майбутнє занадто примарне, щоб бути справжнім. Все, що ми маємо – це теперішнє, дорогоцінні хвилини, відведені нам для життя, тому повинні витрачати час правильно, не розкидаючись годинами чи секундами.
Щодня людина отримує безліч хвилин, аби зробити крок назустріч своїм мріям: написати оповідання, намалювати картину, вишити візерунок для бабусі чи спекти смачний торт для мами. Обійняти брата, приголубити сестру, сказати рідним, наскільки вони дорогі. Прочитати гарну книгу, помилуватися світанком чи заходом сонця. Але на що насправді витрачає свій безцінний скарб людина?
Просиджує годинами перед телевізором, дивлячись одноманітні телепередачі і серіали, марнує час на соціальні мережі замість гуляти з реальними друзями. Витрачаючи свій найдорогоцінніший скарб, не отримує взамін знання чи насолоду, не збагачує внутрішній світ.