ответ:
здавна люди на землі цінували чесне, щире, правдиве життя. тому нам треба утримуватись від поганих вчинків, бо зло, як відомо, довго не забувається, а добро помножує добро. щоб люди вас поважали, люб’язно ставились до вас - ніколи не забувайте і завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості: ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставились до вас.
доброта – чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро. «добре слово, що ясний день», - говорить народне прислів’я. ним можна виразити що завгодно : про що думаєш, чого хочеш. треба тільки вміти ним користуватися. добре слово – ключ, яким відкривають серця.
людям потрібно вчитися ніжності і доброти, піклуватися про інших, співчувати тим, хто в скрутності, їм словом і ділом. якщо людина добра, то з нею хочеться говорити, сміятися, бо її всі поважають і люблять.
я хочу, щоб людські обличчя були осяяні доброю усмішкою, щоб думки, спрямовані на добрі справи, ніколи не черствіли.
лише добро врятує світ!
краса людської душі – доброта
освітлює дивним промінням людину.
відома ця істина й дуже проста –
добро накопичуй у серці невпинно!
від сонця візьми промінець доброти
в долоньки свої – хай в них сонечко буде.
з любов’ю і ласкою в серці рости
і хай доброта розцвітає повсюди.
найкращі у серці плекай почуття,
щоб щирість і щедрість у ньому дзвеніла.
і людям даруй усміх свій, співчуття,
бо в цьому – велика є сила!
Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! «Золота осінь» і «Березень» І. Левітана, «Ставок, що заріс» В. Полєнова, «Українська ніч» П. Куїнджі, «Корабельний] гай» І. Шишкіна… Усе це — шедеври, те, без чого людина побіднішає. Худож-! ник ніби нагадує нам: «Люди, зачекайте! Озирніться навкруги — світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім сві-’ танку та надвечір’ї — невпинна робота природи, яка вам дарує красу». Написана 1915 року картина К. Ф. Юона «Березневе сонце» — найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли російські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата — то хороми. Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро. Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом
Объяснение:
Здається, він був червоного кольору.
Можливо,я сьогодні піду до парку на прогулянку.
Объяснение: