Я живу на вулиці Валентинівській. Звичайно, моя вулиця, як і інші вулиці міста, є улюбленою для тих, хто там живе. Багатоповерхові будинки, рідна школа, магазини, лікарня, все тут є.
Весною вона вдягається у красиве вбрання квітучих дерев та трав, пролісків та тюльпанів, умивається дощем.
Восени жовті листя кружляють у вальсі листопаду.
Взимку моя вулиця чиста та біла. Сніжинки веселим хороводом кружляють біля мого будинку, і ми вибігаємо з друзями ліпити снігову бабу.
Восени малиновим дзвіном вулиця кличе школярів до школи.
Я люблю її восени і влітку, зимою і весною.
На мою думку, щастям можна вважати задоволення від життя, а також наявність важливих для людини цінностей.
Для молодих людей щастя спочатку більше має майновий характер. Їм важливо мати будинок, машину, статусні речі. Тоді людина думає, що вона щаслива, але з роками стає ясно, що це все не так вже й важливо. Щастя в дітях, їхньому здоров’ї, ставленні до батьків.
Кожна людина може робити свій день щасливим, попри всі труднощі на даному етапі життя. Щастя прокидатися і бачити цей світ очима, відчувати його. Щастя зустрічати світанок і захід. Людина воістину стає щасливою, коли вона знаходить гармонію в душі й тілі. І мова тут не йде про ідеальні пропорції. Щастя — у нас в голові й серці. Часто можна ігати, як нещасні люди, які, на вигляд, мають «все» і як щасливі ті, у яких так мало всього є. Але у них є гармонія.
Знайти щастя можна всюди: в співі птахів, у зоряному небі, в книзі, яку щойно прочитав. Головне, зупинитися і замислитися, чому ти нужденний та нещасний. Поставити собі питання, що я можу, ось прямо зараз зробити, щоб бути щасливим. Можливо, тобі потрібна лише чашка гарячої кави… Або твоє щастя — це чеснота. Кожен повинен знайти своє щастя у себе в душі.
Объяснение: