З'ясуйте, у якому рядку всі прикметники належать до твердої групи. А. Німий, домашній, тісний, нянин. Б. Весняний, Галин, безробітний, гнучкий. В. Білий, світлий, давнішній, ведмежий. Г. Грамотний, самотній, білолиций, будній.
Усе частіше в освітянській спільноті доводиться чути термін «academic integrity» або ж «академічна доброчесність». Шкода, що більшість української молоді просто не розуміє значення цих слів. Годі й мовити про їх впровадження як інструменту забезпечення якості освіти.
Тінейджер із базовими знаннями англійської скаже, що витоки цієї концепції йдуть із заходу. І ця думка не буде хибною, адже в перекладі іменник integrity означає «довершеність, повнота, цілісність». У поєднанні з прикметником academic отримуємо ознаку належності до школи чи університету, процесів навчання та мислення.
Міжнародний центр академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики, Університет Клемсон в Південній Кароліні, розробив документ “Фундаментальні цінності академічної доброчесності”. За цим підходом, академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти шістьом фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності.
Порушенням академічної доброчесності вважається:
•академічний плагіат– оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
•Фабрикація– фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
обман– надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
списування– використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
•Хабарництво– надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.
Начебто нічого складного. Але чомусь проблема академічної недоброчесності є актуальною для української освіти. Більшість учасників навчального процесу визнають, що прояви нечесності й корупції мають місце, але визнавати їх системними проблемами адміністрації ВНЗ не готові. Основною причиною, безумовно, є необізнаність нашої молоді, хибне розуміння цінностей.
Задля вирішення цих проблем було створено Проект Сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP project). Його розпочали Американські ради з міжнародної освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства США. Проект охопив 10 українських університетів – із різних регіонів і з різними характеристиками. Звичайно, для разючих змін цього недостатньо, проте вже сформувалася група студентів, яка чітко розуміє актуальність, цінність та корисність доброчесності загалом, а тим більше академічної, і поширює ці ідеї. Усі ми хочемо в Європу, охоплені ідеєю вестернізації. Та чи можлива вона без фунтаментально важливих змін у ставленні до освіти? Безперечно, ні.
Придумай лише свій початок нова наложниця не відразу привернула увагу падишаха і цілком заволоділа його серцем, уміло розпалюючи в ньому шалену пристрасть. Сулейман просто не міг жадібно накинутися на неї, маючи в гаремі сотні дивовижних красунь, навчених всім секретам хтивості. Але все-таки це нарешті сталося, і Роксалана-Анастасія присягнулася собі, що у що б то не стало доб'ється положення законної дружини падишаха - вийти з гарему на волю і повернутися додому нічого навіть і мріяти!Вона вже навчилася добре говорити по-турецьки і розуміла: її головний козир в тому, що Рустем-паша, завдяки якому вона потрапила в палац падишаха, отримав її в подарунок, а не купив. У свою чергу він не продав її кизлярагасси, поповнював гарем, а подарував Сулейману. Значить, Роксолана залишилася вільною жінкою і могла претендувати на роль дружини падишаха. За законами Османської імперії рабиня ніколи, ні за яких обставин не могла стати дружиною повелителя правовірних.Виникала ще одна перешкода: Анастасія-Роксолана була християнкою. Але це для дочки священика виявилося сущою дрібницею! Хоча в ті часи змінити віру для християнина означало погубити свою безсмертну душу! Проте, прекрасна наложниця не вагаючись прийняла іслам - вона поспішала, бо могла народити дітей, а вони повинні були стати законними спадкоємцями султана!Шляхом безлічі інтриг, умілого зваблювання Сулеймана, хабарів євнухам і клятвених обіцянок всесвітньої підтримки кизлярагасси у разі успіху Роксолана добилася свого і стала дружиною падишаха. Свого первістка вона назвала Селімом - на честь попередника її чоловіка, султана Селіма I Прозваний Грозним. Роксолана дуже хотіла, щоб її маленький златокудрий Селім став таким же, як його старший тезко. Але від бажань до їх виконання - страхітлива прірва!Прагнучи всіляко зміцнити своє становище, Роксалана народила Сулейману ще двох синів і дочку. Але спадкоємцем престолу і раніше офіційно вважався Мустафа - старший син першої дружини падишаха, красуні-черкески Гульбехар. Вона і її діти стали смертельними ворогами властолюбної і підступною Роксолани.Часом гарем взагалі дуже нагадував серпентарій - у боротьбі за своє становище жінки різних рас і національностей поводилися немов зчепилися в клубок отруйні змії!Анастасія-Роксолана вела свою інтригу методично і винахідливо, не поспішаючи, але кваплячись, щоб не упустити вирішальний момент. Зовні вона постійно проявляла любов і турботу про повелителя, зумівши стати йому дуже потрібною. Але як би вона не була розумна, красива, бажана і улюблена, навіть падишах не міг безкарно порушувати звичаї. Та і чи хотів він цього, маючи сотні дивовижних красунь в гаремі? Адже ніхто не міг і слова сказати йому впоперек!Лісовська чудово розуміла: поки її син не стане спадкоємцем престолу або не сяде на трон падишахів, її власне становище постійно перебуває під загрозою. У будь-який момент Сулейман міг захопитися новою красивою наложницею і зробити її законною дружиною, а яку-небудь із старих дружин наказати стратити: у гаремі неугодну дружину або наложницю живцем саджали в шкіряний мішок, кидали туди ж розлючену кішку і отруйну змію, зав'язували мішок і по спеціальному кам'яному жолобу спускали його з прив'язаним каменем у води Босфору. Провинилися вважали за щастя, якщо їх просто швидко задушать шовковим шнурком.Тому Роксолана дуже довго готувалася і почала активно і жорстоко діяти лише після майже п'ятнадцяти років!
Усе частіше в освітянській спільноті доводиться чути термін «academic integrity» або ж «академічна доброчесність». Шкода, що більшість української молоді просто не розуміє значення цих слів. Годі й мовити про їх впровадження як інструменту забезпечення якості освіти.
Тінейджер із базовими знаннями англійської скаже, що витоки цієї концепції йдуть із заходу. І ця думка не буде хибною, адже в перекладі іменник integrity означає «довершеність, повнота, цілісність». У поєднанні з прикметником academic отримуємо ознаку належності до школи чи університету, процесів навчання та мислення.
Міжнародний центр академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики, Університет Клемсон в Південній Кароліні, розробив документ “Фундаментальні цінності академічної доброчесності”. За цим підходом, академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти шістьом фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності.
Порушенням академічної доброчесності вважається:
•академічний плагіат– оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
•Фабрикація– фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
обман– надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
списування– використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
•Хабарництво– надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.
Начебто нічого складного. Але чомусь проблема академічної недоброчесності є актуальною для української освіти. Більшість учасників навчального процесу визнають, що прояви нечесності й корупції мають місце, але визнавати їх системними проблемами адміністрації ВНЗ не готові. Основною причиною, безумовно, є необізнаність нашої молоді, хибне розуміння цінностей.
Задля вирішення цих проблем було створено Проект Сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP project). Його розпочали Американські ради з міжнародної освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства США. Проект охопив 10 українських університетів – із різних регіонів і з різними характеристиками. Звичайно, для разючих змін цього недостатньо, проте вже сформувалася група студентів, яка чітко розуміє актуальність, цінність та корисність доброчесності загалом, а тим більше академічної, і поширює ці ідеї. Усі ми хочемо в Європу, охоплені ідеєю вестернізації. Та чи можлива вона без фунтаментально важливих змін у ставленні до освіти? Безперечно, ні.