Знову настала зима... Всі дерева скинули свої листяні сукні та одягнулись в білосніжні шубки, які їм подарував снігопад. А навкруги біло, біло... В лісі ні хто не пошевельнеться - всі сплять. Тільки коли пройде вночі метелиця, яка замете всі сліди пригод, настане ранок. Сніг переливається під проміннями сонця, що здаються такими теплими та ніжними. Можна почути як трішки почала бігти в тоненький річці водичка. І в таку чудову погоду защебетали пташки, чути як бавляться зайчики. Але ще рано покидати зимі ці краї. Пройде день-два й знову наступить тиша, все засне, аж поки не прийде весна.
Мамині руки Руки матусі - самі ніжні, самі лагідні в світі руки. Нас, немовлят, вони носили, перевдягали, давали сили, щоб ми росли здоровими, захищали завжди, пригортали до себе в дні хвороби, холодні дні, пестили і втішали після всих негараздів та синців. Мамині руки чудово готують, ніжно вкривають ковдрою перед сном. Вони завжди для мене теплі. Це, мабуть, тому що в її руках вся любов до нас. Дякую тобі, моя люба матуся. Цілую твої ніжні руки!
