1) Хтось із нас, дорога із міста, тесляр із хутора, Олена із матір'ю, розмовляла із батьком, онук із дідусем, оглядач зі Львова, зустрілася з артистами, вийшов із двору, іти з іншими, привітали зі святом, прощатися зі світом, зі щирим серцем.
2) Взяти себе у руки - перше, що необхідно зробити коли ти злий.
Брати до серця - не найкраща ідея.
Стільки різних турбот звалилось на мене останніми днями, що я аж збився з ніг.
А Катруся все дивиться крізь пальці, ніяк не хоче братись за науку.
3) 1. Тече вода із-за гаю та попід горою. Хлюпочуться качаточка поміж осокою (Т. Шевченко).
2.Чіпка глянув на діда, підвівсь і поплентався стороною понад отари, немов п'яний, наче учадів (Панас Мирний).
3. Із-за лісу, з-за туману місяць випливає (Т. Шевченко).
4. 3-над хмар часом прилине прощання з літом журавлине. (П. Тичина).
5. Блиснуло сонце з-поза гір в земному саду (А Кримський). 6. Геть понад морем, над хвилями синіми в'ються, не спиняться чаєчки білі (Леся Українка).
7. Що в світі миліше надзоряні ночі, що в світі ясніше надмилого очі (М. Коцюбинський). 8. Стоїмо ми вчотирьох та очима лупаємо (І. Нечуй-Левицький).
9. Не для того я повертався додому, щоб сидіти в чотирьох стінах (П. Загребельний).
10. Я не літав в надзоряні країни, а все державсь бездольної землі (П. Грабовський).
4) 1. А 2.В
5) А
Вранці я дістала з поштової скриньки незвичайний конверт. Він був зроблений з шматка щільного білого картону і прикрашений голубеньким бантиком. Здивована, я потягнула за край бантика - конверт розкрився. З нього випав інший шматочок картону, на якому я прочитала: "З днем народження, дорога Ганнусю! Чекаємо тебе рівно опівдні на нашому місці. Твої друзі".
Так, сьогодні у мене день народження. Мене вже встигли привітати батьки, надарували купу подарунків брат і сестра. А друзів я ввечері чекала до святкової вечері. Я була дуже заінтригована: що ж таке вони придумали!?
З'явившись на наше місце (воно було на високому березі річки), я побачила, що там щосили кипить робота: на землі стоїть велика корзина, над нею - куля, навколо метушиться народ, а куля поступово росте і росте, збільшується в розмірах.
Тут я все зрозуміла. Мої друзі знали, як я мрію політати на повітряній кулі, і влаштували це для мене.
Ми радісно забралися в кошик - нас було вісім осіб-і ввын повыльно відокремився від землі. Ми віддалялися, і на землі все ставало таке маленьке: і будинки, і машини, і люди, і катери на річці. Я майже не боялася, адже радість змушувала забути про страх. Тим часом ми піднімалися вище і вище, досягли хмар, а потім хмари приховали від нас землю на деякий час! Летіти в хмарах було сиро, темнувато, навіть голоси звучали глухо, а знизу взагалі не доносилося ніяких звуків. Але коли вітер розігнав хмари, всі зраділи і з полегшенням зітхнули. Приємно знову побачити небо і сонце.
Вітер став посилюватися, і наш пілот почав подумувати про посадку. При посадці наш кошик впав на бік, а ми з нього виповзли. Але були дуже задоволені повітряною подорожжю.
Думаю, я ніколи не забуду цей політ на повітряній кулі.
Мені мама подарувала книгу.
Я з радістю піду в школу.
Щастя за гроші не купиш
На відпочинку було дуже весело
Треба в житті досягти знань.