Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
У нашій родині підготовка до нового року починається заздалегідь. Виконуємо ми все чітко за планом. Перший пункт - це, звісно, прибирання. Цей пункт стандартний для звичайних днів. Та перед Новим роком це у нас перетворюється на якусь метушню. Мама пере фіранки для вікон, тато чистить шпалери, я змушений наводити лад у своїй робочій шафці... Другий пункт - найсамотніший. Спитаєте чому? Відподаю: "З яких це пір, приготування подарунків рідним та друзям не є самотнім?" Це є найважчим. "Що сподобається мамі, таткові, бабусі, дідусю, Даніїлу, Олексію, Арсену?" - питаєш ти сам себе. А коли подарунки готові: "Хоч би сподобалися, хоч би сподобалися", - постійно у тебе в думках. Та ось нарешті починаємо виконувати третій пункт. Він один із моїх двох найулюбленіших. Це - кулінарне приготування. "Без холодця і олів'є свята не буде", - мої улюблені слова. Саме за ці дві страви беруся і я. Готуєш олів'є - можна непомітно з'їсти побільше ковбаски, готуєш холодець - теж саме, тільки ковбаса замінюється м'ясом. І ось другий мій улюблений пункт - четвертий та останній. Ялинка! Сяючи кульки, гірлянди... Власне, у нашій родині все стандартно.
Відповідь:
Пояснення:
1) Над долиною стелився туман, а над головою бабусі Галі падало листя - золотаві сльози осені.
2) Як батько, я повинен бути мужнім чоловіком з теплотою у серці.
3) А ось і він, Львів, чарує наші серці історичною мелодією.
4) Між усіма цими людьми були і львів'яни - справжні українці і патріоти.
5) Шумлять ліси, діти мої зелені
6) Людмила, мати моя, була жінкою з непростою долею.
7) Має від досить смішне прізвище - Звернигора
8) Соняшник, друг мій золотий, довго прикрашав бабусин город
9) Всміхнулась йому, садівникові, доля щедра