Скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. Вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
У журбі люди співали завжди. Мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. Кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. Дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
Коли не можливо сказати, залишається тільки співати. З піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. Вона ніби заколисує журбу. Бо розумієш, що ти не один. Автор пісні пережив таке, що і ти.
Важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Багато хто любить літо, дехто весну ,осінь. Це зрозуміло. Навесні все прикодиється, щодня стає дедалі тепліше.
Розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.
Мало хто любить зиму. Я люблю, за її красу. Так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! Багато свят припало саме на зимові канікули. А Новий рік! Хіба є такі, хто не любить це свято? У кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.
Я дуже люблю зиму!
ответ 4
всі слова пишуться через подвоєння приголосних