Він йшов по мальовничому березі річки, насолоджуючись її красою.
Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою.
Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів.
Сонце заходило, заливаючи усе навколо червоним проміням.
Він уважно слухав, посміхаючись час від часу.
Поет читав свої вірші, поступово запалюючи серця слухачів.
Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду
Сонце, примкнувши вії, уже спускалося на землю
Ясний місяць зблід, засоромившися зірки та червоного ранку
Дністер тече, розштовхуючи гори
Насвиставшись між неба синіми берегами, вітер спати приліг
Сиджу біля вікна і аж замираю від задоволення. Таке все тут гарне, сповнене чимось новим і незвичним! Он берізонька росте, край самої дороги. Ніколи ще я не бачила такої гарної берізки. Така струнка і витончена, гілочки, мов ручки, простягла до дороги. А далі хатинка. Біленька, біленька. Біля неї квітник. І яких тільки квітів тут нема! І ромашки, і троянди, і гербери, і хризантеми, і піони... Їду ще далі, починається листяний ліс. Стільки гарних дерев, а як чудово було б тут зупинитись і посидіти на природі. Раптом навколо стало так темно і сумно. Важкі краплини дощу вдарили по склу. Так пройшло хвилин 30, і весь цей час мені було так нелегко на душі. Я думала, ніби природа гнівається на мене за те, що я дозволила гати собі за цим райським куточком... Мої роздуми перервало лупотіння граду по вікні автомобіля. Через краплини я побачила, що здійнявся величезний вітер, що переріс в ураган. Він зривав листя, і те покірно кружлялось у вихрі, а потім знесилене падало додолу. Я довго гала за негодою, а пізніше під монотонний стук граду та дощу об моє вікно заснула.