Березень - це перший місяць весни. В народі кажуть:"Березень зиму ламає - весні стежку прокладає". І дійсно, вся природа змінюється, прокидається від зимового сну. З кожним днем все вище піднімається сонечко. Воно кидає свої промені пряміше, пригріває землю, тому починає таяти сніг і струмчками збігати з від усюди. Небо в березні стає яскраво-блакитним. На деревах з"являються білі, з золотим відблиском, пухнасті котики.
На провесні дерева скидають з себе пута снігу і на гілочках починають з"являтися маленькі, а з часом більші, бруньки. Коріння спрагло починає вбирати воду. На узбіччах та на клумбах з"являються перші паростки трави. Прилітають шпаки - перші весняні пташки. Всі зустрічають їх з веселими посмішками. Весною все починає оживати і радіти теплу.
Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати.
Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася творить.
Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України.