Мову називають генетичним кодом нації. Завдяки їй ми маємо можливість поєднати минуле з сучасним. Вона програмує майбутнє цілого народу. Повага й шана до рідної мови мають в будь-якому суспільстві особливий смисл.
Так сталося, що українська мова століттями зазнавала утисків і гонінь. Тому сьогодні для нас важливо зрозуміти, що мова — це основа національної гідності, і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, громадянської позиції. Слово може стати на сторожі збереження нації, народної самосвідомості. Але слово також може бути і зброєю в боротьбі за відродження національного духу.
Маємо пам’ятати, що мова — це теж багатство. Його не виміряєш на вагу, не відчуєш в руках, не побачиш оком. Його потрібно тільки відчувати своєю власною сутністю. Тільки від кожного з нас особисто залежить, чи дбати про свою мову, чи ставитися до неї байдуже, як до чогось незначного і неважливого.Не зрікайся мови – рідної, материнської
Объяснение:
Толерантність — це вшанування чужих почуттів , поглядів , вірувань , звичаїв , які б не були , хоч і суперечливі нашим. Ми повинні ставитися один до одного в дусі Братерства!
Наприклад , людина , яка не щира , але за певних обставин прагне проявити себе з хорошої сторони , толерантно спілкуватися з іншими , але водночас відчувати ненависть , підлість і відчуття не поваги , то таку людину толерантною ні в якому випадку не назвеш. Це «іноторелантні» люди , тобто протилежні до толерантних , але все ж таки людина , яка толерантна , якій властива особлива поведінка , особливі риси характеру то вона зможе досягнути успіху в спілкуванні , заслужити повагу до себе від оточуючих.