Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).
Объяснение:
все написала,наче
джерело [дж ерело] 7 букв, 6 звуків, 3 склади.
- 0 - 0 - 0
[дж] приголосний, дзвінкий, твердий, африката,
[е] голосний, нелаб., ненаголош., з наближ.,
[р] приголосний, сонорний, твердий,
[е] голосний, нелаб., ненаголош.,
[л] приголосний, сонорний,тввердий,
[о] голосний, лаб., наголош.
дзвін [дз він] 5 букв, 4 звуки, 1 склад
- - 0 -
[дз] приголосний, дзвінкий, твердий, африката,
[в] приголосний, сонорний, твердий
[і] голосний, нелаб., наголош.,
[н] приголосний, сонорний, твердий.
дзеркальце [дз еркал'це] 10 юукв, 9 звуків, 3 склади
- 0 - - 0 = - 0
[дз] приголосний, дзвінкий, твердий, африката,
[е] голосний, нелаб., наголош.,
[р] приголосний, сонорний, твердий,
[к] приголосний, глухий, твердий,
[а] голосний, нелаб., ненаголош.
[л'] приголосний, сонорний, м’який,
[ц] приголосний, глухий, твердий,
[е] голосний, нелаб., ненаголош.