Першу двійку я отримав у тому ж другому класі на уроці чистописання. Справа в тому, що мати десь почула, що кульковою ручкою дітям писати не можна, тому що в них «зіпсується почерк», і з другого класу почалися мої пір’яні муки. Чорнильна ручка складна в експлуатації — її потрібно постійно заповнювати, вона запросто може пересохнути, капнути чорнилом на зошит, або протекти (що траплялося неодноразово, і будь-яку чорнильну пляму відразу за замовчуванням звалювали на мене).
На тій контрольній з чистописання обставини склалися найгіршим чином. Папір на зошити був тонким і шорстким, а в ручці якраз скінчилося «пальне» і вона почала барахлити. Вона то переставала писати, і починала скребти по шорсткому папері, продираючи дірки і здираючи з нього ворсинки, то раптом пускала чорнило, яке добре розпливалося по папері, і цими ворсинками розмазувалося як пензликом. Через тонкощі паперу чорнило стало проступати на іншу сторону листа, а також потрапляло на пальці і залишало відбитки. Під кінець, коли треба було написати останнє речення, ручка зовсім пересохла. Я тицьнув на підкачування чорнила, і велика крапля його ляснула на лист зошиту. Упевнений, що більш брудного чистописання вчителька ще не бачила. Зошит вона повернула з жирною двійкою.
До слова сказати, всі зусилля по збереженні почерку виявилися марними — якщо мені доводиться писати від руки, виходять ніким не читані каракулі.
1. За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складні і складені.
2.Прості речення у складному можуть з’єднувати сполучні слова – самостійні частини мови, які є членами речення: відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скільки); прислівники (де, куди, звідки, коли, відколи, чому)
3.Сполучники-синоніми: і – й – та(у значенні і), але – зате – проте, тож – тому, щоб – аби, бо – тому що, як – наче – ніби – мовби – неначе … тощо.
4.Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення
Объяснение:
надеюсь =)