Невід’ємною складовою будь-якої культури є наявність орнаменту, який розміщують на одязі чи предметах широкого вжитку. Кожен народ, який має розвинену культуру – прагне сформувати власний національний одяг, який вирізнявся б з-поміж інших.
Українська нація, не зважаючи на століття окупації різними країнами, зуміла сформувати власну культуру, зберегти її ознаки та примножити. Особливе місце в українській культурі займає вишивка, яка розміщена на одязі - вишиванка.
Вишивку використовують в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Окрім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, передусім на рушниках та подушках.
Вишивка, як народне декоративне мистецтво своїм корінням сягає глибокої давнини і поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах. Передусім вишивання розвивалося, як творчість селян і мешканців передмість. Вишивки були відомі ще в II ст. до н.е. Вперше про вишивку на білій сорочці українців свідчать звістки ХІ-ХІІ ст. візантійських письменників.
Вона завжди проявляла м"ягкість,щодо своїх дітей.
Такі думки стали в"язницею для їх душі.
Анна з"явилася дуже швидко,що й ніхто не помітив її відсутності.
Хто зміг би роз"єднати рідних братів?
Словами ріжеться все:відчуття,правда,сила.
Гордість-найстрашніший гріх в нашому житті.
Знайдіть її негайно,сказала пані,зрушивши з місця.
Вони мимохіть наближалися до двору і серце ворушилося все більше.
Духовність була найбільш притамманною рисою для людей доби ренесансу.