Це ж залежить від людини, погодьтеся. Для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. А іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! А може воно і справді так?
І немає, до речі, нічого смішного. Навіть і такі подвиги мають мати місце у повсякденні. Бо можна ж взагалі вирішити, що життя без подвигів можливе. І тоді не буде ніякої мотивації братися за того пилососа. Особливо, якщо всі навколо не хочуть визнавати значущості цього локального вчинку!;))
Цей вчинок можна вважати подвигом. Втім, гуглянці, якщо ви вчинили щось епохальне, а ніхто не поспішає це визнати — не засмучуйтесь. Прийде час і вас оцінять, а поки що ння потопаючих — справа рук самих потопаючих, так що приймайтесь за власне винагородження!;) Як ви це зробите — то вже діло ваше. Може тортик купите, може нову одежину. А може замахнетеся на нові добрі вчинки і подвиги?! ;)
1) чи легко бути молодим? На перший погляд здаеться, що це питання нескладне, але чим більше я задаюся чим питанням, тим більше переконуюся, що неможливо однозначно відповісти на нього.
Для мене молодим
бути добре: чудовий, щасливий час, але разом з цим відчувається складність у навчанні, брак вільного часу, життєвого досвіду.
2) Можу впевнено сказати чого я чекаю від майбутнього. Звичайно, можуть втрутитися обставини, що не залежать від мене, та розруйнувати мої плани. Проте, це нікому не відомо напевно. Тому я вважаю, можна й треба планувати своє майбутнє та прикладати зусилля для того, щоб втілити їх у життя.